- Райнфус Р., Rus Szlachtowska, „Lud" 1947, т. XXXVI; Lemkowie..., як выжше.
- Тарнович Ю., Ілюстрована..., як выжше, с. 246-247.
ОленаДуць-Файфер
Лемкы в Польщы
В дотеперішніх працях посвяченых Лемковині мож выріжнити два головны становиска, котры в деякых квестиях сут одмінны, а в деякых навет ся выключают. Становиска тоты можна спровадити до підходу науковців полськых і підходу науковців украінскых. В остатніх часах і самы Лемкы старают ся штораз частійше выповідати в своім імени. Выповіди тоты мают переважні популярну, публіцистычну форму,10 хоц входяча тепер в жытя наймолодша ґенерация лемківской інтеліґенциі старат ся в довголітні науковы споры на тему Лемків внести і свій вклад.11
В доповіди тій, котра в своім головным заложыню має вказати факт перетырваня культуры Лемків-Руснаків в Карпатах мимо великых перешкід і трудности, буду ся старала, попрі офіцийных становисках польской і украінской наукы, запрезентувати тіж лемківскій пункт виджьшя, опертий в великій мірі на народных пересвідчьшях і переказах.12
Званя „Лемко" (Лемкыня, Лемкы) має менше більше єднородну інтерпретацию, так зо стороны науковців польскых як і украінкых.13 Приймує ся, же званя тото утворене є на мовній підставі і выникло правдоподібно в І половині XIX в.14 на лемківско-бойківскьш пограничу. Початкове было то презвиско односяче ся до тых Руснаків, якы в своій бесіді ужывали слово „лем", котре напримір в бесіді Бойків не істніє. З часом з прозвиска стало ся неутральном назвом принятом в науковій і популярній літературі (см. прип. 14). Самы Лемкы, ужываючы для самоокрисліня загального званя „ Руснак", „ Русин" , помалы зачынали приймувати нову назву. До часів І Світовой Війны была она мало популярна серед народу. В часі меджевоєнном, котрий для Лемковины был періодом родячой ся етнічной самосвідомости, стераня ся ріжных оръєнтаций і загальний політычной актывности, окрисліня „Лемко" вошло уж на добре в ужыток серед лемківскых актывістів (явным приміром сут наголовкы часописів двох протиставных оръєнтаций політычных, москофільской — „Лемко" і украінофільской — „Наш Лемко"). По II Світовій Війні званя „Лемко" стало ся підставовым і выперло давне, адекватне етнічні званя „ Руснак" . Уж Р. Райнфус на підставі зобраных в 30-ых роках матеріалів ствердил, же окрисліня тото, в науці маюче характер етноґрафічного понятя, для Лемків має політычне забарвліня. Приняло ся головні на середній і західній Лемковині, де сильно розвивал ся тзв. старорускій напрям.15 В теперішнім часі, коли назва „Лемко" приняла ся уж на добре, трудно не зауважыти деякой аналоґіі в еволюциі од слова „Руснак" до слова „Лемко" з еволюцийом од слова „ Русин" до слова „ Украінец". Характерний є факт, же Лемкы з украінском национальном свідомістю преферуют самоокрисліня „ Украінец" або „ Украінец з Лемківщини" .16
Териториальны меджы Лемковины были предметом довголітніх досліджынь, спорів і гіпотез. Найбарже спірном была границя східня. А. І. Тороньскій принял, же на сході Лемковина доходит до верхнього Сану.17 За ним пішло дуже інчых авторів.18 Становиско тото переважало в XIX і на початку XX в. Докладны тереновы досліджьшя, якы в 30-ых роках XX в. перепровадил в дідині етноґрафіі і соціологіі Р. Райнфус,19 а в дідині мовознавства Й. Шемлей, 3. Штібер і І. Зілиньскій20 рішыли о вызначыню той границі на лінію пасм Хрыщатой, Великого Ділу і Буковиці та выділіню перехідной териториі, лемківско-бойківской, медже ріками Ославом і Саном. Погляд тот стал ся переважаючым серед науковців. На заході зас і півночы границя Лемковины была легка до окрисліня, бо польскій і рускій елемент выразні ся од себе одділят. Рускыма селами по північній стороні Карпат найдальше высуненыма на захід сут Біла Вода, Чорна Вода, Явіркы, Шляхтова. Штоправда Р. Райнфус тоты 4 села одділил од Лемків і вырізнил в оддільну групу тзв. Русинів Шляхтовскых, подібні як выділил групку „ Венгринів" на полудньовій частичці Сандецкой Землі.21 Загальні, єднак, приймує ся, же вершок „лемківского клина" вызначают власні тоты 4 села під Щавницьом. На полудни границя Лемковины північной (а тоту лем ту береме під увагу) покрыват ся з границьом Польской державы. Північна границя не будит векшых вантпливости. Список граничных сіл перераховує Шемлей, а за ним подає Ю. Тарнович,22 зазначены сут они на вшытких картах заміщаных в працях на тему етноґрафіі ци мовы Лемків.
Коли ходит о одчутя „Рідной Землі", „Лемковины" през самых Лемків, то мож достеречы розріжніня на льокальну вітчызну, то є землі лемківскы на північній стороні Карпат і на вітчызну шыршу — цілу територию тзв. Карпацкой Руси.23 Границя східня на териториі Полщы серед Лемків є барз слабо спрецизувана. Найчастійше веде ся єй на Сані. Знаны сут села на схід і північ од границі Лемковины вызначеной етноґрафами і мовознавцями, мешканці котрых называют себе Лемками (нп. Гломча, Сянкы). З другой стороны представникы старорусиньской орєнтациі і сучасны іх контынуаторы выділяют тзв. „ Лемковину властиву" (критерия, медже інчыма, то сталий наголос в бесіді), на схід од котрой мешкают уж Украінці.
Проблемом найбарже спірном, в котрій становиска науковців польскых і украінскых взаімно ся выключают, є етноґенеза Лемків. Украінскы дослідники твердят же клин руского населіня в Карпатах Західніх є слідом, якій лишыл ся на тых землях по пануваню Кыівской Руси, територия котрой сігала дуже дальше на захід як приняте є в польскій історіоґрафіі. По падіню Кыівской Руси під напором Татарів в XIII віку, а при зрастаню могучости Польской державы, рускє населіня выперане было през польскых кольоністів і утримало ся лем
на гірскых землях, трудно доступных і меньше атракцийных під економічным взглядом.24
Становиску тому протиставляют дослідникы польскы теорию „міґрациі волоской" або „волоско-руской", на підставі котрой Лемкы выникли през наложыня ся на польскє осадництво (істніюче на тых землях в долинах рік уж од XIII віку) волоско-рускых осадничых фаль. Было то звязане з вандруваньом балканскых пастушых народів, так званых Волохів, котры, ідучы луком Карпат на північ, мішали ся з людми уж там жыючыма. Коли дішли на територию Західніх Карпат, іх етнічний склад мал перевагу руского елементу. Люде тоты оселяли ся і творили села в ХV-ХVI віку на тзв. волоскым праві.25
Зо стороны Лемків теория волоской кольонізациі стрічат ся з абсолютні неґатывным принятьом.26 В народній свідомости ходит понятя племени Білых Хорватів, котре уж в V в. жыло в Карпатах, было высоко зорґанізуване і розвинене. В VII віку векшіст того племени переселила ся на Балканы. Осталу част в X віку підбила Кыівска Русь. Хоц підбите племено приняло назву Русины (Руснакы), його сліды видочны сут і гнеска в мовній і культуровій окремности західніх Русинів.27 Потверджыня істніня племени Білых Хорватів на териториі Західніх Карпат мож найти в працях сучасных істориків.28
Інчым звязаным з лемківскьша прадіями міфом-переконаньом є віра в факт християнізацийной місиі Кірила і Методия серед Лемків.29
Од науковой стороны споры о діяльніст Апостолів Славянщыны по північхій стороні Карпат не сут іщы остаточні розстрігнены, што стверджат в своій праці Г. Лябуда.30
Коротко зреферуваны ту декотры становиска науковців в підставовых проблемах назвы, етноґенезы і териториі Лемковины і зазначыня, же лемківска свідоміст в однесіню до них не все покрыват ся з тым, што твердит офіцийні наука, сут свідоцтвом того, же Лемкы мают одчутя свойой одмінности, інчости в однесіню до отачаючых іх народів, што часто окрисляне є терміном „лемківского сепаратызму". Понятьом, котре не так уж давно одношене было до украінского народу: „ ...Якщо Польщі бути, нехай вона не буде самолюбна а толерантна... бо украінці... прагнуть бути народом вільним і окремим, а усвідомлення собі тієі відрубності ними самими є причиною украінського сепаратизму".31 Явиско тото, котре є головном причыном споминаных выжше спорів публіцистів, діячи, науковців, стрічат ся з ріжном оціном. Сторона польска старат ся менче більше заняти позицию объєктывного референта проблемы, хоц часто пребиват ся през тот „объєктывізм" одчутя гідной сымпатиі і зрозуміня, як в припадку А. Крога, А. Зємбы,32 або тенденцийности, як в припадку Т. А. Олшаньского.33 Сторона украінска оцінят факт здецидувані неґатывні, уважаючы його за польску „інтрыгу" або діяня за американскы грошы,34 а єдночасно зауважальны сут стріміня до поменшаня важности і розмірів того „сепаратыстычного" думаня і поставы Лемків, до трактуваня го як выдумкы малой групкы діячи, котры або роблят за грошы, або з причын комплексів, ци тіж страху перед Поляками.35
Богдан Гук, котрий, як єден з нечисленных, доцінят вагу того явиска і уважат, же „...рішальною ознакою [лемківського процесу] є його відцентровий характер...", за причыны такого стану річы уважат: 1) незакінчыня національного процесу (украінского - додає для ясности) в вынику переселіня в 1947 р., 2) брак під ногами рідной землі як причына хвіяня ся самосвідомости, 3) минулых 40 років, котры не сприяли розвияню ся украінской свідомости на Лемковині зо взгляду на неґатывний стереотип украінця; выдаріня тых років вбили клин медже прошліст а теперішніст жытя Лемків.36
Од стороны Лемків справа неє еднак так проста як то выдав ся стороні украінскій з єй пункту виджьшя. Проблем гнеснійшого „сепаратызму" лемківского то не справа остатніх років і выдарінь, якы принесли они зо собом. Уж в 1936 р. Ю. Тарнович, котрий в Ілюстрованій історіі Лемківщини на кождым кроці доводит, же „Лемківщина споконвіку українська земля", стверджат, же „Лемківщина (...) була перед війною (перед І війном - О. Д.-Ф.) так затуманена москвофільством, і здавалобся, що вона цілковито пропала дла украінськоі ідеі... Украінці боялися чомусь поселювати між Лемками. Іх відстрашувала лемківська бесіда, далека віддаль від Східньої Галичини та недоступність гір..." 37
Лемковина, котра до XIV в. належала до Князівства Галицкого, од 1344 до 1772 до Речипосполітой Польской, в роках 1772-1918, як част Галичыни, входила в склад Монархіі
Габсбургов, зас по 1918 р. до тепер належит до Польщы, як територия перехідна на пограничу східньо- і західньославянскым піддана была ріжным впливам. Ту крыжувала ся експансия пару груп народовых і оръєнтаций політычных (аґітация росийска, украінска, польска, австрийска).
Як східні Славяне, а тым самым вызнавці східнього християнства, Лемкы для самоокрисліня ужывали назвы Руснак (Русин), што означало люди Руси і выріжняло іх од вызнавців інчой реліґіі. Од середньовіча назва Русь была сынонімом православія. Протягом XVI і XVII віку Східні Славяне зачали ся медже собом ріжницювати. Процес тот насилил ся в XVIII і XIX віку, коли загальна назва Русь замінена остала льокальныма, стислійшыма етнічні званями: Росияк, Білорус, Украінец. Русины мешкаючы медже Саном а Попрадом мали до выбору котрису з тых новых назв. Як ся вказало, не заакцептували жадной з них. Чом так ся стало? Льогіка наказувала бы піти за назвом, котра ставала ся штораз популярнійша серед іх найближшых сусідів за Саном, тй. назвом Украінец. Видочні лемківска льогіка была кус інча. Для єй зрозумліня треба вказати пару псыхолоґічных аспектів характерыстычных для лемківского способу думаня, одчуваня, приймуваня світа. Бесідує о них Тарнович, бесідує Лемкин в цитуваных уж працях. Сут они на тівко сталы і незмінны, же легко мож іх переслідити і серед Лемків сучасных.38 Отже, Лемкы то люде гір, значні в своій псыхіці, способі жытя і тыпі культуры одріжняючы ся од мешканців низин. Оселены на гірскых теренах утримували барз слабий контакт з сусідами од півночы, тй. римокатолицкыма Поляками.39 З сусідами зо сходу, Бойками, тиж практычні контакт был слабий, з вынятком пограничной териториі. Найсильнійшы контакты утримували Лемкы зо своіма братми Русинами-Лемками по полудньовій стороні Карпат, де вели утерты шлякы гірскыма просмыкамы. В тот спосіб утримала ся єдніст культурова і мовна полудньовых і північных Лемків. Натуральна ізоляция од інчых культур вытворила тіж своєрідну ізоляцию, або інакше „сепаратызм" психічний. Проявлят ся він в такых приметах як нп. характерний лемківскій консерватызм, взагалі тыповий для люди гір. Його ефектом є неохоче приймуваня вшыткых новости, непідліганя обчым вплывам, одшмарюваня того, што не справджене, незнане. Лемкы барз сут привязаны до своіх „ святая святых" - рідной віры, бесіды, обрядів, звычаів. Підоймуваны тильо разів протягом істориі пробы культурового асимілюваня Лемків приносили слабы ефекты.
На такій основі лемківскых примет характеролоґічных і умов жытя вытворил ся тып лемківской культуры, котра утворена на базі східнього християнства є адекватна до інчых культур рускых, посідат єднак дуже примет специфічных, як нп. захованых славянскых аргаізмів, легкых до пересліджыня нп. в бесіді.
Перепроваджена характеристика з підкрисліньом такых примет як консерватызм і привязаня до рідной традыциі в части лем тлумачыт непринятя през Лемків новой назвы, а разом з ньом украінской народовой свідомости. Вказало ся, же протягом недовгого часу Лемкы нову назву приняли, одступили од загальной „престарілой" назвы Русин, але не замінили єй на „Украінец", лем на „Лемко". В тым місци, звідуючи ся о причыну такой власні заміны, треба поставити звіданя, ци в часі коли творила ся новожытна украінска свідоміст, не зачынала проклювати ся новожытна свідоміст лемківска, котра здавлена, придоптана напором сыльнійшых националізмів перетырвала до гнеска в невыкрысталізуваній формі і проявлят ся маніфестациями сучасного лемківского „сепаратызму". Звіданя тото будит гнеска в стороні украінскій такы самы емоциі, яки 100 років тому будили серед Поляків і Росияків національны стріміня Украінців: „Nieprzychylnie ustosunkowana do ruchu narodowego Ukrainscow szlachta i mieszczanska inteligencja polska dazyly do odbudowy panstwa polskiego w granicach z 1772 roku, zupelnie nie uznajac ich praw nawet do posiadania wlasnej literatury w jezyku ukrainskim, ktory zaliczyl do narzeczy jezyka polskiego".40
Поставлене пытаня о лемківску національну свідоміст вымагат пересліджыня діів Лемковины в XIX і XX в. під оглядом політычных оръєнтаций і національного розвитя.
В І половині XIX в., коли серед Русинів розвинене было почутя приналежности до Руси, то є цілой східньой Славянщыны, міцну позыцию в Галичыні мал напрям русофільцкій, котрий голосил ідею зъеднаня вшыткых народів рускых під пануваньом царя і пропагувал православія (Свята Русь і Святе Православія). Ідея тота шырила ся тіж на Лемковині, голошена през грекокатолицкых священиків. Сымпатиі про-росийскы насилили ся по 1849 р., коли през Лемковину прешли війска цара Миколая І высланы Австриі на поміч в давліню повстаня Мадярів під проводом Кошута. Сила і могучіст царскых війск будила віру в опіку „велького русского брата". Сторонництво русофільскє, до котрого належала част лемківской інтеліґенциі, крытикувало ідею окремности Руси Полудньовой і украінскій „ сепаратызм". Вело політычну і культуральну діяльніст прихыльні приймувану през сільскы громады. В 1873 р. заложыло Товариство ім. М. Качковского, котре організувало чытальні в каждым праві селі і одограло немалу ролю в розвитю лемківской культуры. Зо сторонництвом тым звязаний был медже інчыма В. Хыляк, знаний лемківскій писменник, котрий писал своі творы тзв. „язычъєм", то є версийом лемківской бесіды „уліпшеном" при помочы росийского языка.
Діяльніст „Руской Трийці" во Львові започаткувала украінскій національний рух в Галичьші, котрий в II половині XIX в. зачынат барз ся інтенсыфікувати попрез діялніст тзв. народників. Розвивают они енергічны діяня літературны, просвітительскы і економічны. В 1868 р. закладают Товариство „Просьвіта". Інакше як в цілій Галичьші, на Лемковині ідея народницка не мала шырокого попертя. Творено ту філіялы кооператыв „Сільский Господар" і „Лемківський Банк" (в Саноці, Яслі, Новым Санчи), філіялы Товариства „Просьвіта". Коли в 1906 р. зорганізовано Зъізд „ Просьвіты" в Новым Санчи, делегат Головного Правліня, Іван Брук, звернул увагу, же на зобраню бракує тых, для котрых діялніст єст презначена, то єст лемківскых хлопів.41
Головна причына непопулярности той ідеі брала ся з того, же „народникы" остро бороли ся з лемківскым „ сепаратизмом" і русофільством. Дуже опертя мали они в церкви грекокатолицкій, де цілево осаджаны были священикы-Украінці, в місце лемківскых, высыланых на схід.
Консеквенциі стераня ся тых двох політычных оръєнтаций на Лемковині в окрутний спосіб одбили ся на самых Лемках в часі І Світовой Війны. Австрийскы власти посуджаючы русофілів о шпіонску діяльніст зачали стосувати остры репресиі. Гарештуваня проходили в цілий Галичьші, але особливі потерпіла Лемковина. В концентрацийным таборі в Талергофі згинула в 1914 р. праві ціла лемківска інтелігенция. В памяти Лемків Талергоф заховав ся як місце народовой мартырологіі, де вязненых было ок. 5000 Лемків.42 Рівночасно утерло ся народне переконаня, котре утримує ся до гнеска, же трагедиі Талергофа винны сут сторонникы ідеі „народницкой", котры Австриякам денунциювали своіх ідеологічных противників.
В меджевоєнний период в вынику талергофской трагедиі зменшало ся значыня так сильной перед війном орьєнтациі русофільской, а набрала векшого значыня ідеа проукраінска.43 По розпаді Західньо-Украінской Народной Республикы на Лемковину пришло дуже оселенців зо Східньой Галичыны. Парафіі, осирочены през вымордуваных в Талергофі священиків, займували приходці зо сходу з выробленом уж національном свідомістю. Научытельскы посады в сільскых школах обыймували тіж діяче украінского руху народницкого.
Для шыріня украінской агітациі серед Лемків заложена была во Львові в 1932 р. специяльна Комісия Лемківска, котра достарчала на Лемковину украінску літературу, головні выданя „Бібліотекы Лемківщины" і часописы такы як: „Наш Лемко" (выдаваний во Львові 1934-1939), „Нова Зоря" (Львів 1926-1939; Станіславів 1938-1939), „Діло" (Львів 1918-1939), „Бескид" (Перемишль 1931-1933), „Нива" (Львів 1918-1939), „Мета" (Львів 1931-1939).
Ривночасно вертали з Талергофу тоты, котрым повело ся пережыти. Несли зо собом леґенду Талергофу, православія і мучеництва за Лемковину. Іх наставліня было выразні антиукраінскє.
Оръентация русофільска в меджевоєнным часі операла ся головні на діяльности Руской Селяньской Організациі (РСО), котра повстала в червци 1926 р. В склад Центрального Совіту РСО входили актывны діяче лемківскы. Створено два комітеты
Ідеологія так росийской як і украінской оръєнтаций для шыршого кругу Лемків фактычні была обча. Значна популярніст руху русофільского на Лемковині, котра выдав ся дост незрозуміла, вяже ся не з єй великоруском програмом, а з тым, же в єй рамах од початку розвиял ся льокальний лемківскій рух „старорусинскій". З тым рухом ідентифікувала ся велика част Лемків, котры не приняли жадной з новых назв і звязаных з нима ідеологій (смотр, выжше), лем остали при старій назві „Руснак". Фактычні тоты ідеі кєрували в головній мірі діянями тзв. „русофілів" або „старорусинів", так ся іх вымінні называт, бо діяли они початкове під смільным шыльдом ідеі великоруской. Такій головні програм, то єст старорусинскій, реалізували „Чытальні Качковского" на Лемковині, в такім дусі писал В. Хыляк (вымовний факт, же творил в „язычью", а не в котрисій з новожытных рускых мов). Рух тот є як бы першым кроком піднятым в напрямі розвитя лемківской національности (голошыня незалежности од інчых сучасных рускых народів, проба створіня писаного языка лемківского).
В спосіб выразний рух старорусинскій одділил ся од русофільского в меджевоенным часі. По І Світовій Війні на давній териториі Австро-Угорщыны творили ся новы державы. Кождий нарід старал ся забезпечыти свою єдніст і незалежніст територияльну. В тым часі тіж в высокій ступени уактивнили ся політычні Карпаторусины. Осередком того руху быв Пряшів, де покликано тзв. Карпаторуску Народну Раду з головом - доктором А. Бескыдом. Русины пивнічны (Лемкы), котрым грозило одорваня границьом польско-словацком од своіх родаків на полудни, а тым самым і економічны консеквенциі (брак можливости вандрівкы на сезоновий заробок, купна волів на Мадярах), розпочали діяня скєруваны на зъеднаня Лемковины північной і полудньовой. В грудни 1918 р. во Фльоринці, в ефекті усталінь скорійше скликуваных вічів утворена была Руска Народна Республика Лемків, котра діяла до марця 1920 р. Покликано власти Республикы - премьера і міністрів справ внутрішных, заграничных і рільництва. Створено „Руску Раду" , в склад котрой входили представникы сіл. Діяче лемківскы актывни в тым часі не мали єднородного погляду на лемківску справу. Спільне было дужыня до створіня неподіленой Лемковины, або
яко автономічного громадско-політычного організму, або як цілости в границях єдной державы, найліпше Чехословациі.
Другій, слабше окріслений напрям змірял до получыня Лемковины з Совітскым Союзом. Не повела ся єднак проба ани навязаня контактів з правительством Чехословациі, ани з властями Совітского Союза. Не уділила тіж помочы Республиці Лемків Карпато-Руска Рада з Пряшова, занята своіма проблемами. По 16-місячній діяльности Республикы, польскы власти гарештували єй правительство, але суд уневиннил увязненых яко „не маючых злой волі". Хоц коротко діяла і не мала векшых шанс на перетырваня, Республика Лемківска во Фльоринці была добитным проявом стріміня Лемків до децидуваня о своій доли, о своім народовым быті, была маніфестом родячых ся серед Лемків тенденций до національной незалежности. В заявлінях высуваных през діячи з кругу Республикы выразив є выступлюваня проти прилучыню до Польщы. Аж і здецидуваны антипольскы постулаты. Перечыт то часто высуваному оскаржыню, же цілий рух старорусинскій проявлял пропольскы сымпатуі.
Дня 15 черьця 1928 р. на підставі внесіня проекту послів Клюбу Украінского Польскій Сойм выдал уставу о впроваджыню назвы „украінскій" в місце ужываной до тепер назвы „рускій":
„Na oznaczenie zamieszkalej na obszarze Rzeczpospolitej Polski ludnosci narodowosci ukrainskiej uzywa sie nazwy ukrainska zamiast uzywanej dotychczas nazwy ruska. Stosowanie do tego zastepuje sie tez nazwy Rusin, Risina - nazwami Ukrainiec, Ukrainka." 44
Тым самым Лемкы зостали урядовo обняты новом назвом, котра од тепер стала ся для них обовязуючом, незалежні од іх поглядів в тій справі.
В 1933 р. на загальнолемківскым зъізді в Саноку утворено Лемко-Союз, котрий стал ся головном організацийом „старорусинів" (уж хыбаль треба повісти „Лемків", бо в назві ужыте є тото нове мено). Організация тота жадала, медже інчыма, покликаня оддільного єпископства для Лемковины, од Польского Уряду выданя заказу украінской аґітациі на Лемковині. Деклярувала свою льояльніст до польскых власти. Головным пресовым органом Лемко-Союза был печатаний лемківском бесідом „Лемко" (Новий Санч 1934, Крениця 1934-1936, Львів 1936-1939). Діяльніст Лемко-Союза має своє продовжыня по 1939 р. на еміґрациі.
Остра політычна борба медже „Старорусинами" а „Украінцями" в меджевоенний період одзеркалила ся тіж в жытю реліґійным Лемковини як тзв. „війна релігійна", в часі котрой Лемкы, головні протестуючы проти сильній аґітациі проукраінскій грекокатолицкых священиків, масово „переходили" на православія. Джерела православной церкви подают, же в тым часі на православія „перешло" 25 тыс. вірных, тематизм Апостольской Адміністрациі Лемківщыны подає число 18 тыс.45 Для повстриманя того руху в лютім 1934 р. створено, незалежну од Перемиской Єпархіі, Апостольску Адміністрацию для грекокатоликів Лемківщыны.
Проти украінскій аґітациі в школах выступили „старорусины" зо своім програмом вчыня в школах на Лемковині в лемківскым а не в украінскым языку. Лемківска бесіда впроваджана была до шкіл в 1933 р. Діти вчыли ся з підручників опрацюваных през Методия Трохановского: Букваря і Першой чытанкы.
Впроваджыня до шкіл лемківской бесіды, выданя лемківскых підручників, лемківскомовных ґазет проходило при офіцийным попертю польскых власти. .
Вшыткы лемківскы споры і стріміня політьгчны перерваны были в 1939 р. выбухом війны. На тлі знаных фактів історичных зрозуміле є, же в часі війни Украінці мали шырокы можливости діяня на Лемковині. Проваджена была політыка попераня Лемків, декляруючых украінску національніст. Знаний лемківскій діяч, сьвідоктых часів, М. Доньскій, так характеризує ситуацию:
Dla zbrodniczych celow przeprowadzono spis ludnosci lemkowskiej.Sporzadzano czarne listy tej ludnosci, ktora zadeklarowala swa przynaleznosc narodowa ruska. Wystarczy natomiast zadeklarowac swa solidarnosc z nacjonalistami ukrainskimi, by automatycznie stac sie czlonkiem komitetow dopomohowych, ktore wspolpracowaly z faszystami.46
Найновша, повоєнна істория Лемків здетермінувана є в найвыжший ступени трагедийом Лемковины років 1945-1947, коли то в спосіб примусовий выселено цілий нарід з його етнічной вітчызны і розселено в векшости (ок. 60%) на териториі Совітской Украіны в 1945 р., осталу част (ок. 40%) на териториі Полыцы Західньой і Північной, на землях понімецкых в 1947 р. Тым самым престала істніти Лемковина як краина етнічні єднородна, де розвивал ся специфічний і неповторний тып народной культуры, краіна, котра в так завзятий спосіб доходила до вызначаня свойой народовой самосвідомости попрез актывну борбу ріжных оръентаций і напрямів політычных. Акция выселенча вязала ся безпосередньо з політыком повоєнний, комуністычной Полыцы, котра закладала створіня державы єднородной етнічні і культурово, державы без національных меншости. Перший етап выселіня, на Украіну, проходил в рамах договору медже Польщом і Совітскым Союзом о выміні населіня з теренів приграничных. В припадку Лемків выселіня з іх гірской вітчызны трудно назвати репатрияцийом. Нич тіж дивного, же не помагало часами навет діяня силом. Част народу піддала ся тому примусови. Спомнена решта, вносячы петициі до польского уряду, декларуючы свою льояльніст Польскій Державі здоляла ся ухронити од выселіня. Не на довго, як ся вказало. Офіцийні поданом причыном II етапу выселіня, в 1947 р. была конечніст зліквідуваня УПА, котра находила опертя в украінскым населіню на терені свойой діяльности. Фактычном зас причьшом выселіня была споминана уж національна політыка. Част населіня непольской національности, котра, з такых ци інчых причын остала в Польщы, повинна быти засимілювана. В тот спосіб 40% осталых в Польщы Лемків было докладні розшмареных по териториі Західньой і Північной Польщы. Тым самым здавало бы ся, же вшыткы лемківскы дылематы повинни зникнути. Пытаня: Русин - Лемко - Украінец повинно найти одповід: Поляк. З перспектывы 40 років видно, же єднак так ся не стало, давны лемківскы квестиі ожывают з новом силом. Ци то є феномен народу, о котрым писал І. Франко „...Ця стійка історично і етноґрафічно група досі залишається загадкою..." 47 ци просте людскє стріміня до самозахованя? Чом по тівко роках в зміненій цілком сытуациі зас чути еха старорусинско-украінскых, а властиві лемківско-украінскых спорів? В тот спосіб одзыват ся недокінчений процес, котрий штучні зостал перерваний і в прихыльных обставинах зас ся обновлят, а опоненты мают надію, же на тот раз дійде до його завершыня.
В сучасній Польщы назвoм офіцийном для Лемків є назва Украінец. Лля окрисліня свойой національности Лемкы мают до выбору 2 можливости - польску або украінску. Для Лемків є то выбір барз трудний і часто здарят ся окрислиты як Поляк комуси, хто все ся чул Русином-Лемком, хто вірні плекат своі рідны традициі і зна, же николи не даст ся „сполячыти". Комуністычным властям Польщы підоймуючым рішыня о выселіню выгідні было потрактувати Лемків як Украінців, бо товды подана офіцийні причына выселіня односила ся до вшыткых. Трудно было бы для Лемків як для оддільной етнічной трупы найти даку льоґічну причьшу, для котрой треба было іх выселити. Окрем того, што єдна національна меншіст, то не дві. Вшытко мож змістити в рамах єдного товариства, єдного сыстему шкільництва, итд. Длятого зрозумілым є, же през 40 років Лемкы не мали великых воборів. Незалежні од підоймуваных проб, не могли зареєструвати свойого товариства, не мали вільного выбору в самоокрисліню. При увзглядніню факту знаного з предвоєнной Лемковины, же гідна част Лемків не приняла званя Украінец і же не вытворила ся серед них украінска національна свідоміст, родит ся звіданя, як поставила ся тота част Лемків в ситуациі примусовій?
Коли в 1956 р. мал місце в Варшаві І Зъізд представників украінской меншости в Полщы, приіхало на него тіж дост дуже Лемків. Брали они актывну участ в заложыню УСКТ (Українського Суспільно-Культурного Товариства). В рамах Товариства забезпечили собі деяку автономію попрез выділіня Лемківской Секциі і выдавания в рамах „Нашого Слова" (пресового органу УСКТ) „Лемківского Слова" заміненого на „Лемківску Сторінку", а остатньо на „Лемківску Бесіду". Трудно повісти до кінця з якой причыны, з ініциятывы котрой стороны, по пару роках Лемківска Секция была розвязана, „Лемківскє Слово" заступлене „Лемківском Сторінком", а Лемкы помалы зачынали ся одсувати од діяльности в УСКТ.
Остали при тій організациі лем нечисленны діяче о свідомости украінскій. Выдав ся, же в УСКТ неприхильні приймувана была значуча лемківска автономія. Свідчат о тым пробы зміняня текстів надсыланых на „Лемкивску Сторінку" - тлумачыня з лемківской бесіды на „ літературну мову", впроваджаня змін в писовни (вымітуваня „ы" , впроваджаня „ї"), заміняня декотрых слів інчыма, нп. заміна „Русин" на „Украінец". Вшыткы тоты способы „усьвідомляня" приносили противний до заміреного ефект. Выникаючы одталь непорозумліняприберали нераз остру форму і Лемкы, незалежні од немалой ролі, яку сполнило УСКТ, ци хоцкі бы сама „Лемківска Сторінка" в розвитю і охороні лемківской культуры по війні, одчували виразне незадоволіня зо співпраці.
На початок 80-ых років припадают першы явны маніфестациі діяльности лемківской, незалежной од УСКТ. Рокы 80-ты то час громадско-політычных „розрухів" в Польщы, выступлінь антикомуністычных, рокы кризысу економічного і спротиву режымови. На фалі той тзв. „одвільжы" рушыла і лемківска справа. Вказало ся, же значна част48 Лемків прагне розвияти свою культуру в спосіб незалежний од УСКТ. Же в Креници істніє уж гідний лемківскій осередок творчий. Же Ансамбль Пісні і Танця „ Лемковина" є другым такым осередком молодой творчой мысли лемківской. Же сут такы студенты і абсольвенты шкіл выжшых, котры охочо влучыли ся в діяня для розвитя лемківской культуры, бден по другым приходили доводы того, же Лемковина молода, творча хце підносити свою культуру до найвыжшой ранґы культуры народовой. Підняти формы діяльности то:
1. Діяльніст в области культуры, літературы і мистецтва. Од початку 80-ых років появили ся двомовны, лемківско-польскы збіркы верши: Петра Мурянкы — 2 і 1 лем по лемківскы выдана през УСКТ, Володислава Грабана, Стефаніі Трохановской, Павла Стефановского, Олены Дуць; байка Миколы Буряка; в тлумачыню на польскій язык: оповіданя Семана Мадзеляна Смак долі і міні-антология лемківской поезиі. Выдаваны сут ґазеты в цілости в лемківскій бесіді: „Голос Ватры" (Крениця, 1984-1989), „Бесіда" (Крениця, од 1989). Ансамбль Пісні і Танця „Лемковина" односит великы успіхы (турне по Канаді і Америці, фестіваль в Свиднику). В 1983 р. по раз перший зорганізувано „Лемківску Ватру", котра має величезну ролю в популяризациі лемківской культуры і в затриманю розвияючой ся серед молодой ґенерациі Лемків польонізациі. „Ватра" стала ся великым лемківскым святом, на котре приіжджают, жебы ся стрітити, Лемкы з цілого світа, і фестівальом - переглядом лемківской культуры. В Лігници діє лемківскій аматорскій театр, котрий опрацовує песы з жытя Лемків і в лемківскій бесіді.
2. Діяльніст наукова. Авторами части зо споминаных прац магістерскых і дохторскых сут представникы молодой лемківской інтелігенциі. Лемкы тіж штораз частійше берут участ в науковых конференциях посвяченых лемківскій проблематыці. В Кракові, при Інституті Східнославянскых Філологій дохторанты-Лемкы під кєрівництвом проф. Вітковского працуют над Словником лемківского языка. Праві уж скінчена є І част підручника Основы лемківской ґраматыкы. Опрацовує ся програм навчаня лемківского языка в школах і підручникы в тым цілю. В двох школах на Лемковині діти уж ся вчат рідного языка.
3. Діяльнист громадско-політычна. Весном 1989 р. зареє-струвано в Лігници Стоваришьшя Лемків - - першу повоєнну організацию лемківску з обсягом діяня на терені цілой Полыцы. Лемкы підняли борбу о зворот забраной ім власности, головні лісів. Выступуют о засуджыня Акциі „Вісла" як безправной. Ведут дияльніст інтеґрацийну, головні през організуваня „Лемківской Ватры", „Лемківской Ватры на чужыні" і інчых імпрез, як: „ Маланкы" , забавы, кермешы, огниска, вечеры поезиі, концерты.
Рівночасно з уактывніньом ся діячы, котрих мож назвати продовжытелями передвоєнной оръентациі старорусинской, розпочали тіж актывнійшу діяльніст представникы проукраінской оръєнтациі. Перша форма той діяльности полігала на публікуваню, головні на „Лемківскій Сторінці", численных дописів остро крытыкуючых погляды і діяня „сепаратыстів".49 Інча форма то пробы перенятя през прихильників украінской ідеі деякых форм діяльности Лемків з кругу „лемківского одроджыня". Ходит ту головні о „Лемківску Ватру". Лемкы, котры декляруют ся яко Украінці, не ограничают свойой актывности до УСКТ (а од 1989 р. Обєднання Украінцїв в Полыпы). Недовго по реєстрациі Стоваришьшя Лемків зареєструвана зостала друга організация „лемківска" - Обєднаня Лемків, заложытелями котрой сут головні люде старшого поколіня, колишні члены Лемківской Секциі при УСКТ. З хвильом реєстрациі Обєднаня Лемків зачала ся класична борба двох протиставных політычных оръентаций. В рациях і оскаржынях высуваных през єдну і другу сторону одбият ся ехо незакінченых давных спорів і традицийного лемківского способу думаня. Зас атмосфера цілой ситуациі і єй загальний модель припоминат часы „Руской Трийці", лем з одверненом рольом єдной зо сторін.
1 Райнфус Р., Stan i problematyka badan nad kultura ludowa Lemkowszczyzny, „Etnografia Polska", 1961, т. V; Юрковскі М., Lemkowszczyzna (materialy do bibliografii), „Slavia Orientalis" 1962, нр 4; Заґужаньскі Т., Јemkowie i Lemkowszczyzna (materialy do bibliografii), Варшава 1984; Маґочій П. Р., Carpatho-Rusyn Studies. Аn Annotated Bibliographyу, т. І: 1975-1984, Нью Йорк 1988.
2 В остатніх 10 роках на самым лем Ягайлонскым Універсытеті в Кракові повстало парунадцет прац маґістерскых з закресу лемкознавства, в тым році приготовує ся до обороны в наступных. Добру традицию ма під тым взглядом тіж Університет Вроцлавскій, Варшавскій, КУЛ і инчы.
3 Прикладово: Пудло К., Lemkowie — process wzrastanіа w srodowisko Dolnego Slaska 1947-85, Вроцлав 1987. З. Шантер приготовує розправу на тему архітектуры церковной на Західній Лемковині; дальше Я. Мокляк — на тему оръєнтацій політычных в Галичыні, в тым на Лемковині; О. Дуць-Файфер — на тему лемківской літературы, Б. Ґамбаль — на тему міфів о походжыню Лемків.
4 Мож ту вымінити такы назвиска як: Проф. Р. Раінфус, Проф. А. Квілецкій, Проф. Я. Рігер, Проф. М. Лесів, Проф. И. Красовській, Проф. П. Р. Маґочий, Проф. П. Вест.
5 Бесіду Лемків досліджали студенты Кола Наукового Польонистів Ягайлонского Університету, Кола Наукового Русицистів ЯУ. Досліджынями національной свідомости і інчых аспектів громадского жытя Лемків займували ся члены Кола Наукового Соціологів Шлеского Університету.
6 Медже інчыма, в Саноку в 1983 р. зорганізувана была наукова сымпозия в цілости посвячена Лемковині. Материялы з той сымпозиі опублікуваны сут в книжці Lemkowie - Киltura - sztuka - jezyk, Варшава-Краків 1987. В листопаді 1988 р. мала місце Конвенция АААСС в Гонолюлю. В панелю посвяченым перетырваню етнічнокультуровым на окраінах, о Лемках бесідували П. И. Потічний, П. Р. Магочий, П. Вест, О. Грабович; в грудни 1989 р. на Варшавскым Університеті зорганізувана была політологічна сесия в цілости посвячена Лемкам. 25-26.X. 1990 р. проходила в Саноку Медженародна Конференция „Лемкы в істориі і культурі Карпат" (материялы з нєй уж опублікувано в книжці під тым самым наголовком, Ряшів 1992); 29-30.V. 1992 р. проведено II част той конференциі, тіж в Саноку.
7 Струмінський Б. (ред.), Лемківщина. Земля - люди - історія - культура, Нью-Йорк 1988. В приготуваню є монография Лемківщина, Лемки, яку з ініціатыви Товариства „Лемківщина" во Львові опрацовуе Львівскій Одділ Інституту Мистецтвознавства, Фольклору и Етноґрафіі імени М. Рильського в получыню зо спеціалістами з заграниці.
8 Перегляд лемківской проблематыкы в польскій пресі дає А. Зємба (Тhe Lеmko Question in the Polish Press 1980-1986, „Carpatho-Rusyn American" 1988, нр 1); остры споры проходят на „Лемківскій Сторінці" (од недавна „Лемківскій Бесіді"). Цілий нр 19 „Зустріч" посвячений є передставліню ріжных поглядів на лемківскы справы.
9 Прикладово мож вказати на ріжны праці І. Красовского (смотр, в библіоґрафіі Т. Заґужаньского з припису 1); П. Р. Маґочого Nation Building or Nation Destroying? Lemkos, Poles and Ukrainians in Contemporary Poland, "The Polish Review", Vol. XXXV, Nо 3, 1990, с. 197-209.
10 Пор. Петро Трохановскій, Slowo Lemka o sobie i swoim narodzie, Kwartalnik Spoleczno-Kulturalny "Regiony", 1987, нр 2-4; тот сам: Wokol Tadeusza A. Olszanskiego i jego spraw, [в:] „Роloпіпу'90", Варшава 1990.
11 Авторами векшости зо спомнених прац маґістерскых (прип. 2) сут студенты-Лемкы. Мож тіж припомнути выступліня студента істориі Універсітету Вроцлавского Б. Горбаля на сымпозиях в Лодзі і Варшаві, Олены Дуць на сесиі науковій ПАН в Кракові, приготовувани до печатаня праці той авторкы про лемківску літературу.
12 За лемківскій пункт виджыня буду принимала в тій доповіли лем такы погляды Лемків, котры сут ріжны і од підходу польского і од підходу украінского. Погляды істориків лемківского походжыня, котры в цілости сут згідны з офіцийным украінскым становиском, зачислям до підходу украінского.
13 Порівнай: Квілецкі А., Lemkowie. Zagadnienie migracji i asymilacji, Варшава 1974; Тарнович Ю., Ілюстрована історія Лемківщини, Львів 1936, с. 25; Струмінський (ред.), Лемківщина..., як выжше, с. 11-22.
14 В кождым разі, званя „Лемко" появлят ся в літературі доперва в І половині XIX віку. Перший раз ужыват єй хыбаль О. Левицкій (Grammatik der ruthenischeп ader kleinrussichen Sprache in Galizien, Перемышль 1844); потім П. І. Шафарік (Slowianskie starozytnosci, Познань 1844); В. Поль (Rzut oka na polnocne stoki Karpat, Краків 1851). В тым часі назва тота не была іщы барз популярна (см. Квілецкі А., як выжше, с. 46), приняла ся на добре доперва в II половині XIX в., входит она товды в наголовкы прац (нп. Тороньскій А. І., Русини-Лемки, „Зоря Галицкая" 1860; Удзля С., Rozsielanie sie Lemkow, "Wisla" 1889, т. III).
15 Райнфус Р., Lemkowie jako grupa etnograficzna, „Ргасе і Маterialy Etnograficzne" 1948, т. VII, с. 86-87.
16 Смотр інтервью з Олегом Маслейом („Зустрічі" 1989, нр 19, с. 76).
17 Тороньскій А. І., Русины..., як выжше.
18 Нп. Житецкій П., Очерк звуковой истории малоруского наречия, „Университетскіє известия", Кыів 1875; Огоновській О., Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache, Львів 1880; іщы Ю. Тарнович в 1936 р. презентує так' становиско (Тарнович Ю., Ілюстрована..., як выжше).
19 Райнфус Р., Еtnograficzne granice Lemkowszczyzny, "Ziemia" 1936, нр Х-ХІ; Рroblem wschodniego zasiegu etnograficznegoLemowszczyzny, [в:] II Zjazd Sprawozdawczo-Naukowy poswiecony Karpatom wshodnim i srodkowym, Варшава 1938; Lemkowie, як выжше.
20 Шемлей Й., Z badan nad gwara lemkowska, „Lud Slowianski" 1934, т. II; Штібер 3., Dialekt Lemkow, Sprawozdania PAN 1936, нр 8; Штібер 3., Atlas jezykowy dawnej Lemkowszczyzny, зош. І-VIII, Lodzkie Towarzystwo Naukowe, Лудз 1956-64; Штібер 3., La froniere orientale des Lemki, Bull. Intern. de l'AC Pol. des Sc. et de Let, 1935 (і інчы того автора, смотр, бібліографія Т. Заґужаньского, с. 31-32); Зілиньскій І., Питання про лемківсько-бойківську границю мовну, „Lud Slowianski" 1938, т. IV, з. И.
23 Барз шыроко розтігат понятя „ Лемкы" і „Лемковина" (Лемківщина) Ю.Тарнович (Ілюстрована..., як выжше). Крім Лемковины Північной і Пряшівщины зряховує він до лемківскых земель Закарпатя, бесідує о Лемках бачваньскых в Югославіі, о Лемках на Мадярах. Понятя „шыршой вітчызны" мож однайти тіж в вершах І. Русенка:
Шумлят смерены і ялиці
Побідню пісню они грают
Од Ужгорода до Щавниці.
24 Порівнай прикладово: Тороньскій А. І., Русини..., як выжше; Грушевський X. М., Історія України-Руси, Львів 1905; Тарнович Ю., Ілюстрована..., як выжше; Красовський И., До питання про „волоську колонізацію Західніх Карпат у світлі норм давнього права", [в:] Церковний календар, Санок 1990; Гвать І., Історія Північноі Лемківщини до вигнання Лемків, [в:] Струмінський Б. (ред.), Лемківщина..., як выжше.
25 Перегляд польскых прац на тему колонізациі волоской дає К. Вольскі (Stan polskich badan nad osadnictwem woloskim na od Karpat, „Rocznik Przemyski" 1958, т. IX, з. 1). Новшы: И. Чайковскі, Dzieje osadnictwa historycznego na Podkarpaciu i jego odzwierciedlenie w grupach etnograficznych,, [в:] Lemkowie w historii i kulturze Karpat, Ряшів 1992 (смотр, приписы в тій праці).
26 Крог А., Lemkowie, Новий Санч 1990, с. 6; Гунька Я., Lemkowie - Dzisiaj, СКПБ Варшава 1985, с. 4.
27 Гунька Я., Lemkowie..., як выжше; Лемкин И. Ф., Істория Лемковины, Нью Иорк 1969, с. 40; о своіх предках Хорватах бесідує тіж в вершах Павло Стефанівскій:
Urodzeni w Karpatach Na skrzydlach Rusi z pradziada Chorwata
(Стефанівскій П., [в:] Іkona. Lemkowski pejzaz, Новий Санч 1985).
28 Сковронек И., Танти М., Васілевскі Т., Historia Slowian poludniowych i zachodnich, Варшава 1977, с. 19 (подаю за Я. Гуньком, як выжше); Красовській І., До питання..., як выжше; Гвать І., Исторія..., як выжше, с. 157.
29 Лемкин І. Ф., Істория Лемковины, Нью Иорк 1969, с. 25, 41-46; Трохановскій П., Слідами важной річниці, „Голос Ватры" 1985, нр 2. В побудованій в 1985 р. церкви в Зындрановій вмуровано желізну таблицю, яка голосит, што храм побудовано в 1100-літя місиі Кирила і Методия и 1000-літя Хрещыня Руси.
30 Лябуда Ґ., O obrzadku slowianskim w Polsce poludniowej, czyli Krakow biskupi przed rokiem 1000, [в:] Лябуда Ґ., Studia nad poczatkami panstwa polskiego, т. II, Познань 1988, с. 83-167.
31 Цитат з Голосу перестроги В. Подолинського за Михайлом Долинським (Лемки — тобто русини-украінці з Бескиду Низького, „Зустрічі" нр 19, як выжше, с. 60).
32 Крог А.: Rekolekcje lemkowskie, „Туgodnik Powszechny" 1981, нр 43; Кіт sa Lemkowie, „Туgodnik Powszechny" 1984, нр 39; Lemkowie -Lemky. Кatalog wystawy Миzeum Оkregowego w Nowym Saczu, Новий Санч 1984; Lemkowie, як выжше. Зємба А., О Lemkach w Honolulu, „Туgodnik Powszechny" 1985, нр 43.
33 Ольшаньскі Т. А.: Wokol lemkowskich Watr i spraw, [в:] Маgury'89; Drogi tozszamosci Lemkow, [в:] Маgury'90.
34 Долинський М, Лемки..., як выжше.
35 Там же.
36 Гук Б., Озираючись за себе — українство в Польщі на зломі 1988/1989 років, „Зустрічі" 1989, нр 19, с. 11.
39 Прикладом браку контактів є факт праві цілковитого браку родин мішаных лемківско-польскых. Смотр. Квілецкі А., Lemkowie..., як выжше, с. 61.
40 Цытат з: Козік Й., Ukrainski ruch narodowy w Galicji w latach 1830-1848, Краків 1973, с. 15
41 Опінію тоту приводжу за Райнфусом (Райнфус Р., Sladami Lemkow, Варшава 1990), с. 121.
42 Талергофский альманах, Львів 1930; Ваврик В. Р., Талергоф в 20-ті роковини народноі трагедіі галицька-руського народа, Львів 1934; Стефанівскій П., Lemkowie w Talerhofie, [в:] Маgury'82, Варшава 1982.
43 О оръєнтациях політычных на Лемковині в роках 1918-1939 смотр.: Мокляк Я., Головні політычні напрямки на Лемківщині в міжвоєнний період, „Зустрічі" 1989, нр 19.
лемківскы — для Лемковины Східньой в Саноці і для Західньой в Горлицях. Організация тота мала два пресовы органы: „ Русскій Голос" (Львів 1928-1939) і „Земля і Воля" (Львів 1928-1939).
44 Фрагмент I артикулу той уставы, цитат за: Лемкин І. Ф., Істория Лемковины, як выжше, с. 164.
45 Джерела православны з: Мыслек А., Z problemow polityki wschodniej Kosciola Katolickiego w Polsce w latach 1918-1939, „Сzlowiek i Swiatopoglad" 1968, нр 4, с. 129. Шематизм грекокатолицького духовенства Апостольськоі Адміністраціі Лемківщини 1963 р., Стенфорд, Коннектікат, 1970, с. 167. Оба подаю за: Струмінський Б. (ред.), Лемківщина..., як выжше, Т. І, с. 190.
46 Донскій М., Wklad Lemkow w walke z okupantem hitlerowskim, [в:] Z mysla o Polsce Ludowej, Ряшів 1963. Цытат приводжу за: Квілецкі А., Lemkowie..., як выжше, с. 86.
47 Речыня І. Франка приводжу за: Дудяк Б., Про Лемків, „Зоря Комунізму" 1990, нр 77, 23.06.
48 Бесідуючы „значна част" не можу подати докладных статыстычных даных, бо по II війні в Польщы нихто не проводил статыстыкы навет загального числа Лемків, не бесідуючы уж о статыстычных досліджынях національной свідомости. До бесідуваня „значна част" уповажняют ня розміры того тзв. „руху сепаратыстычного" і тіж непублікуваны баданя М. Воргача і Б. Горбаля в пару селах на Лемковині, котры вказуют, же серед здецидуваной векшости Лемків не розвинула ся украінска національна свідоміст. Моі баданя при оказиі праці Коnflikt i wspoldzialanie -- апaliza... (як выжше) потверджают тоты спостережыня.
49 Єдном з найбарже крытычных „розправ" є выміняна ту уж пару раз статя М. Лолиньского в „Зустрічах" (Лемки — тобто русини- українці з Бескиду Низького..., як выжше). Автор, для потверджыия своіх вынятково напастливых і тенденцийных выповіди, приводит, медже інчьша, лист Лемка-Украінця, котрий пише: „...я є і був українець, не знаю ні одного лемка, що дотримується відмінної формули визначення своєї етнічной приналежності..." (о. 68).
Magury'90
po polsku
Return to the Lemko Home PageDocument Information
Document URL: http://lemko.org/lemko/duc/index01.html/
Original page design and layout by Walter Maksimovich
E-mail: walter@lemko.org
Copyright © LV Productions, Ltd.
E-mail: webmaster@lemko.org
| LV Productions
|
Originally Composed: January 28th, 2003
Date last modified: