НА ПОЧАТОК
Зоз историї нашей парохиї Парохия св. ап. Петра и Павла у Новим Садзе и видаватель, ту лєм даєдни нашо виданя о. Роман Миз Галерия линки-вязи

 
У СЛУЖБИ ЦЕРКВИ И НАРОДУ
  

о. Роман Миз
    

Мено и особу о. Романа Миза, напевно нє потребне окреме представяц нашей церковней, културней и науковей явносци. Його вецеидецениине присуство у духовним и националним живоце Руснацох и Українцох Югославиї єдинствени приклад цалосного служеня Церкви и народу яки у нашим стредку нє ма аналоги!'. Священїк, новинар, редактор, историчар, прекладатель, библиоґраф, културни и явни роботнїк - то лем найзначнєйши облас ци творчого анґажмана о. Романа Миза, без котрого би наш духовни профил нє лем мал иншаки випатрунок, але би кажда з начишлєних обласцох була худобнєйша.

О. Роман Миз ше народзел 14. 08. 1932. року у Дрогобичу на України, у священїцкей фамилиї, од оца Богдана и мацери Мариї. Мизово анґлийского походзеня, о чим шведочи фамилийна традиция и презвиско. Його оцец бул парох у Липовлянох, у Горватскей, дїдо Осиф парох у Медвежи на України, прадїдо Емил и прапрадїдо Петро парохове у Збо рове, тиж на України.

Року 1933. як дзешецмешачне дзецко, з родичами проходзи до Югославиї, до Липовлянох, дзе закончел основну школу. Класичну ґиманзию з осем роками ученя латинского язика закончує у Заґребе и 1951. року поклада матуру. Уписує ше на Католїцки богословски факултет у Заґребе, котри после другого року студийох претаргує пре войску, котру служел у Скопю, але го после осемнац мешацох служеня войска знова предлужує. После шейсц рокох порядного студираня женї ше 29. 11. 1958. року зоз Ирину Меленюк, а 19. 12. 1958. року владика Гавриїл Букатко пошвецує го у Заґребе за священїка и посила як помоцнїка ґу хорому оцови Богданови до Липовлянох.

Медзитим, о. Роман Миз и далєй студира. У його штирох индексох уписани 16 роки студийох (32 семестри), од чого половка на Богословским факултету, а половка на других трох факултетох: Українским шлєбодним факултету у Минхену (история), Филозофским факултету у Заґребе (югославянска литература и история уметносци) и Филозофским факултету у Новим Садзе (история). Українски шлєбодни универзитет у Минхену признава му, пре постдипломни студиї, ступень маґистра и такой уписує докторандски семестри и приявює при проф. др Наталиї Полонскей докторску тезу з историї - "Українци у Югославиї". Але, нє пощесцело ше му, а то ше повтори ище два раз кед у питаню його наукова кариєра. Пре зацагнути одношеня медзи бувшу СФРЮ и Нємецку (Югославия теди признала Нємецку Демократичну Републику) длугши час нє мог достац нємецку визу, а вец проф. Полонска умарла.

Року 1976. вибрани є на истим Универзитету у Минхену за асистента на Катедри историї духовносци Восточней Церкви, котру водзел о. проф. др Йван Гриньох. Тераз го, заш надвладика Гавриїл Букатко нє пуща пре потреби у Владичестве, гоч ше спочатку тому зрадовал и пристал же би пошол до Минхену.

Под конєц 1986. року о. Роман Миз меновани за члена Института за екуменску теолоґию и диялоґ Католїцкого богословского факултета у Заґребе, ана початку 1987. року, 28. януара, вибрани є за секретара того Института. У тот час реактивує про­цес здобуваня ступня маґистра и на Богословским факултету, уписує ище єден рок студийох, поклада испити, прията му и теза "Нива як жвератко Українскей Грекокатолїцкей Церкви медзи двома войнами" (ту обробени период кед "Ниву" ушорйовал Гавриїл Костельнїк), але - умера ментор, проф. др Йосип Турчинович.

Од 1994. року вон професор теолоґиї екумениз-ма и историї Восточних Церквох на Теолоґийно-катехетским институту у Суботици-Новим Садзе. Слїдующого 1996. року бул меновани за преподавателя пастирского богословя на Львовскей Духовней Академиї, але то не було зисцене и паноцец Роман Миз не пошол до Львова. Єден час преподавал на Високей баптистичней теолоґийней школи у Новим Садзе, а два тижні и на Богословиї у Ивано-Франкивску, у України.

Ище кед бул у Липовлянох, 1960. року, о. Роман Миз меновани за декана Славонского деканата. На тей длужносци остал до 1966. року. Року 1968. премесцени є за пароха до Нового Саду, дзе и нєшка службує. Року надвладика Гавриїл Букатко менує го за члена Священїцкей ради Крижевского владичества, а од 1983. до 1996. року бул член Конзисториї, совитнїк владики. У тим истим чаше бул и член Священїцкей ради, член Пасторално-катехетскей ради и водитель колеґиюма випито-вательох на испитох младих священїкох. Того 1996. року подзековал на шицки тоти членства и длужносци. Року 1985. Римски Апостолски Пристол меновал го протоєрейом ставрофором, або-хрестоносним протоєрейом.

Добри є казательник; шейсц и пол роки писал казані за Радио "Шлєбода" (Минхен). Водзел мисиї и духовни вежби у велїх парохийох у кедишнєй Югославиї, Нємецкей (Биелефелд, Минстер, Гамбург, Ди-селдорф), Белґиї (Шарлеруа, Тамин), Италиї (Рим, два рази у малей и раз у велькей семинариї), ЗАД (Чикаго, Филаделфия).

Активни є член Екуменскей ради Войводини (1997. р. участвовал на Другим екуменским конгресу у Ґрацу, Австрия), член Товариства священїкох св. Андрея - Европска обласц. Окрем тих церковних асоцияцийох вон член Матици Сербскей (Нови Сад), Українского ґенеалоґийного и гералдичного дружтва (Маями, ЗДА), Українского историйного дружтва (ЗАД -Европа), Союзу фолклористох Войводини. Од 1988. року допис-ни є член Наукового дружтва "Тарас Шевченко" - НТШ (Ню Йорк-Париз), котре у новши часи обновене у Львове. Од 1997. року о. Роман Миз предсидатель Асоцияциї українистох Югосла­виї при славистичним одзелєню Филозофского факултету Универзитету у Новим Садзе. Бул член Предсидательства Союзу Русинох и Українцох Югославиї и предсидатель Союза (1994-1995), член Предсидате­льства Дружтва за українски язик, литературу и културу. Вон и член Союзу колекционерох и достал даскельо златни и даскельо стриберни медалі за свойо колекциї. Член є Новосадского клубу. Од 1998. року о. Роман Миз член Комисиї за одношенє зоз вирскима заєднїцами городу Нового Саду.

До того часу участвовал на дзеветнац наукових конференцийох, зоз замеркованима рефератами на українистични и русинистични теми, котри шицки друковани у окремних зборнїкох: Нови Сад (1970), Новска (1972), Липовляни (1979), Петровци (1980), Заґреб (1985), Рим (1987), Минхен (1988), Києв (1990), Нови Сад (1990), Заґреб (1990), Ужгород (1991), Ужгород (1993), Ужгород (1994), Нови Сад (1995), Львов (1996) и на штирох наукових конференцийох Союзу фолклористох Войводини (Нови Сад 1989-1992). Реферати и преподаваня читал у Минхену, Филаделфиї, Чикаґо, Баня Луки, Суботици, Загребе, Новим Садзе, Сурчину, Руским Керестуре, Вербаше и других местох.Порихтал библиоґрафию о жительстве Карпатского ареала до 1977. року, коло 12000 єдинки. Библиоґрафию крашнє оценєли др Олекса Мишанич, др Никола Гаврилович и др Янко Сабадош. Подаровал ю Универзитету у Ужгородзе дзе и нєшка стої нєвихаснована.

Занїма ше и зоз публицистику и журналистику. З тей обласци перши му написи обявени у армийских новинох "За победу", у Скопю. Року 1962. виходзи му обсяжна публикация (але без його подпису!) "Ювилейни шема-тизм Крижевского владичества", на горватским язику. У Липо­влянох порихтал перши руски повойнови церковни календар "Винец літа" (1965). У тим месце почал видавац на українским язику вирски часопис "Христи-янски життя", але його виходзенє дораз на початку було на админ-истративни способ онєможлївене. О. Роман Миз сотрудзовал у велїх новинох и часописох на рижних язикох. Паноцец Роман Миз и редактор. Окрем спомнутого часописа "Християнське життя", котрого почал видавац у Липовлянох 1965. року вон 1967 року порушал и водзел емисиї на українским язику на Радио Баня Лука. Року 1993., порушал библиотеку "Мемориял 250", а од януара 1994. року видаване мешачного християнского часописа 'Дзвони". Од 1992. року главни є и одвичательни редактор радио-емисиї на українским язику Радио Нового Саду - "Українски обриї", першей такей емисиї у историї того Радия. Од априла 1998 року видава и редагує парохиялни новини-часопис "Новосадски дзвони". Сотруднює зоз своїма прилогами и у радио-емисийох на руским язику. Ище 1965. року порихтал и видал календар Винєц літа", цо бул перши повойнови вирски календар на нашим язику. Видал два "Християнски календари "Дзвони" - за 1995. и 1996. рок Тиж и на українским язику "Християнський календар "Дзвони" за 1995. рок. Бул або и тераз є член редакцийох "Християнски календар" (Руски Керестур), "Нова думка" (Вуковар), "Бюлетень Товариства священиків ім. св. Андрея (Шарлероа, Белґия) Дзвони (Нови Сад), "Мемориял 250" (Нови Сад) "Фолклор у Воіводини" (Нови Сад), "Глас Союзу"

Паноцец Роман Миз пише на українским. руским. сербским и горватским язику, а преклада зоз шицких славянских и зоз латинского язика. Кед Новосадска парохия 1980. року означовала 200 роки свойого иснованя и дїяльносци, паноцец Роман Миз достал грамоту зоз благословом Папи Римского Йвана Павла Другого. З нагоди 100-рочнїци приселєня Українцох до Босни, 1990. року достал златну плакету, а 1996. року, з нагоди 5-рочнїци нєовисней держави України, предсидатель України, Леонид Кучма, привитал го зоз окремну грамоту и подзековал за його "вельке особне доприношенє у будованю Нєовисней України". У рамикох своєй священїцкеи дїяльносци окреме ше трудзел же би Церква достала цо вецей священїкох. Його два парохиї - Липовляни и Нови Сад - дали пейцох священїкох, а хвильково на студииох єден монах-богослов, єден богослов и єден матурант у малей семинариї. Єден кончи дзияцку школу у Львове.

Два ювилеї о. Романа Миза - 40 роки священства и 30 роки служеня у Новим Садзе - нагода же би зме му жичели ище вельо доброго здравя, вельо творчо­го успиху, на церковним и културно-науковим полю, Богу на славу, а нам шицким на хасен.

Микола М. Цап, професор, редактор, историчар култури

У Новим Садзе, Октобер, 1998 року

Copyright © 2007 Novta Miroslav, All Rights Reserved