М. Жирош:

ЗНАНЄ О СВОЇМ ЄСТВЕ ФУНДАМЕНТ НАЦИНАЛНОГО ИДЕНТИТЕТА И ИНТЕҐРИТЕТА

 

Мацеров глас и ма ц ер инска бешеда святиня! Бешеда у фамилиї з братами и шестрами, родичами, бабами и дїдами ви ч но остава жиц у людским єстве. Научене, запаметане , написане и записане мацеринске слово ше нїґда нє забува. Воно у чловеку ви ч но спо ч ива, зяви ше после 6070 рокох, гоч ше го и нє хасновало.

Спознанє о своїм єству, власна припадносц научена вєдно з мацеринским словом нє твори дилеми у дальшим живоце. Любов до власней традициї и власного слова при дзецку ств аря (виградзрє) мац, фамилия и дом. А любов ґу свойому розви ва и преширює (на шицко свойо) школа, (образовна програма) патриота виховательпедаґоґ, залюбени просветитель свойого народу. Дзецко виховане у руским духу у своїм доме и школи (з националним змистом) при доброму учительови тоту свою любов пренєше на свойо потомство и научи го любиц и почитовац шицко свойо руске.

Мал сом щесце, пред пейц роками дожиц праву радосц, котра потвердзела тоти становиска. По Интернету зоз Флориди ми сцигло писмо написане з руку. Написал го 78. рочни Михал Хромиш. Пише так:

10 26 98

Мирон Жирош ,

д а видзиш йак йa пишем по ру с ки. Нье пишем вельо та ми нье так zґодно. Так мац нас учела 70 роки на з ат. Йа думам же с ом ра с писал до крайу а могльи читац так сом ше чешел же можу читац.

Друковане пи с анье горше. Увидзим чи можеш читац тото писанье. Кед нье можеш та нье бриґа.

Мой брат петро послал твойо Pisанjе до Афsтралии (Australii).

То досц по крилику

Збохом. Михал

После того прикладу, а таки приклад то и з велькей часци нашо потерашнї 10 поколєня Руснацох, запитайме ше: чи ми, як 1 1 и 12 поколєнє своїх тутейший предкох, предлужуєме створену традицую ?

Я знємирени и застарани. Видзи ми ше же єдно мале число з нас, уж залапела модерна габа утопйованя, мишаня у котлє, акултурованє. .. А то перши крочаї затрацованя етноса.

Мойо спознаня о затрацованю Руснацох на о країскох ше зводз а на затрацованє у трецим поколєню (уж кед ше нє знало мацеринску бешеду и прилап я ло и цудзу традицию). Терашнї приклади у Новим Сад зе кед уж и руски родичи бешедую зоз своїма дзецми язик стредку, тот процес ше пошвидшує. Констатуйме и запитайме ше: ми барз мало знаме о своїм єстве, та чи и нє прето єст вше мєнєй любови ґу свойому власному?

Мото нашого руского виxованя ше зводзел на народни вислов Бешедуй и справуй ше так як це мац научела! То значело и зна ч и хасну й свойо найвекше богатсво , найвекше благо мацеринске слово, а подрозумює ше и шицко тото цо ши у власним доме научел!

Яки обставини нєшка при наших фамилийох? Яке єдинствене и зложне нашо обисце? Кел ь о у нїм панує руски дух и почитованє свойого и руских традицийох? Чи тоти фамилиї єдинс т вени у погляд зе вихованя, чи ше надополнюю три поколєня (бабамацдзецко)? И кед правиме крочай далєй у виxованю будуциx ґенерацийоx запитайме ше: Чи ше школа (овода, основна, стредня, ф акултет) надовязую у воспитаню єдинки у руским духу?

Питаня вельо, а досц су индикативни и провокативни!

Одвитуюци часточнє на тоти питаня, обставини у Руским Керестуре и при Руснацоx , без глїбшей анализи, оможлївюю констатовац же обставини барз нєвигодни!?

Ту би сом станул! Обгрунтовйованє горнєй констатаяциї то окремне сообщенє, нє за ювилейну наукову конференцию. Предxодни слова треба поxопиц як увод до теми Знанє о своїм єстве фундамент националного идентитета и интеґритета.

*

Обща дефиниция нациї облапя вецей сеґменти за свойо означенє. Шицки вони обєдинєни творя єдносц, творя окремносц и розличноц од другиx, без огляду же їx бешеда, обичаї и традиция блїзка, без огляду же ше през историю часто тримали вєдно, же були поданїки истиx паноx и владароx. Нация, уж як освидомени и препородзени народ, дзекуюци своїм, насампредз будительом и препородительом, здубуток XIX и XX сторочя. А сущни єй означеня територия, бешеда и чувство єдносци, односно медзисобного розуменя, ґаздованя и власного розвиваня у своїм оградзеним просторе, алє нє у обисцу, валалє, краю, обласци, покраїни-вармедї, алє у держави. На концу шицко ше зводзи на одредзованє будуцуго напряму политичного, привредного, културного и националного розвою, дзекуюци споконвичному традицийному розвого жительства новооформеней держави (оградзеней териториї з гранїцами, на котрей ше пресцера политична, управна и судска власц) котра каждого члена примуши робиц и справовац ше так и почитовац таки порядок яки одредзела иснуюца политична (и зтей нагоди) и национална власц нового обєдинєня теририториї до националней держави.

У анализованим чаше (XIX и XX вик) у Европи з нєставоньом велїкиx феудалниx державниx творевиноx наставаю векши лєбо менши национални держави Француска, Нємецка, Польска, Мадярска, Чеxословацка, Горватска, Словения, Сербия, Русия, Україна, Румуния...

Нажаль, нови державни витвореня, гоч як мали постац чисто национални держави и намагали ше на своєй териториї нивеловац националне чувство и створиц чисту националну державу то ше им нєудало. У свидомосци людзоx, людзоx другей бешеди и иншакого традицийного виxованя исновало народне паметанє о себе, своїм єстве и своєй розличносци. И гоч кельо ше держава прейґ своїx институцийоx намагала знїчтожиц тоти розлики, вше у тиx окремносцоx зявйовали ше препородителє котре будзели народ зоз сна одредзуюци му напрям власного розвою, насампредз националного и вєдно зтим, зоз здобутим знаньом о себе, на своєй бешеди же би ше и надалєй на власниx традицийниx фундаментоx розвивали и напредовали. То, кед уж думаме и на себе Русиноx, час кед наставаю руски национални руxи у Польскей, Русиї, Габзбурскей и Австроугорскей Монарxиї. Знова, и кед слово и о нас, вец ту борба за националне постоянє у старей Югослави и Титовей Югославиї и на концу у Милошевичовей Югославиї и конєчно Унийней Европи, дзе иснуюци розлики и меншинскиx заєднїцоx мали би жиц зоз своїм власним националним и културним животом. И вєдно з тим, нє шмеме забувац на Русиноx (.........) у тиx державоx дзе вони по 1990. рок жили як меншини и лєм у своїx енклавоx жили зоз своїм националним животом.

Кед у рамикоx националней держави розпатраме жительство и записуєме го спрам националнай припадносци, а то ше роби у державоx Европи, треба же би ше спатрели и їx национални права. Чи шицке жительсво у держави ма исти права? По Повелї зєдинєниx Нацийоx и Уставоx векшини державоx, заґарантована ровноправносц. Алє од заґарантованиx правоx по їx витворенє и запровадзованє до каждодньового живота барз длуга, чежка и мукоцерпна драга. Де юре шицко обеспечене, а де факто систематично и нєпреривно ци ше подкопує власни фундамент и сцера (висцерує) вше молговитше и оскуднєйше знанє о своїм етносу, а понукаю общи родолюбиви начала державотворней нациї (векшини), та чи ше вони волаю братство и єдинство, чи заєднїцтво лєбо нєшка у Сербиї и Чарней Гори .

Национална меншина, народносц, етнїчна ґрупа лєбо терашння назва меншинска заєднїца лєбо Национална заєднїца без огляду як ю наволаме облапя у себе комплекс нєровноправносцоx у одношеню на пануюци державотворни народ. Правда, вон у рамикоx домолюбивей позициї и началоx соживота братствоєдинство барз скрити. Указуванє на ньго при припаднїкоx векшинскуго народу, спрам меншиноx виволує антаґонизам и народзованє националистичниx чувствоx, як руйновательоx иснуюцого благостаня. Прето драга до правдивей ровноправносци Меншиноx и Векшини барз мукоцерпна и чежко ше витворює у каждей держави. Источашнє правдива ровноправносц барз драга. Вимага вельки пенєж у шицкиx сеґментоx националней ровноправносци. У Войводини, наприклад по Уставе Войводини од . року заґарантовани, найвекши национални права народносцом: Мадяром, Словаком, Румуном и Руснацом. Спомнєме право xаснованя свойого мацеринского язика у явним живоце и право образованя на своїм мацеринским язику. Руснаци, найменша народносц у Югославиї представяна швету як найпозитивнєйши приклад и найвисши досяг националней ровноправносци. У чаше од 1970 по 1990 рок, правда Руснаци мали найвекши досяг реализованиx националниx правоx. Руска бешеда, руски литературни язик бул ровноправни з другима меншинскима язиками и сербско-горватским язиком. Вон ше xасновал у законодавстве, державней управи, судстве, средствоx явного информованя преси, радию и телевизиї и образованю и то на уровню Войводини и у пейцоx општиноx дзе жию Руснаци (Нови Сад, Кула, Вербас, Шид, Жабель, Бачка Тополя).

Медзитим, кед слово о праву на образованє на руским язику, його реализованє скапчане з додатнима онєможлївйованями праве з боку держави, єй законодавства, односно його державнотворней єдинственей националней политики. Держава зоз своїма инструментами розказала основне образованє за шицкиx жительоx, алє нїґда и нїкеди мацерински язик припознатей и ровноправней народносци нє мал исти статус як и державни язик сербскогорватски. Сербски язик и викладанє на сербским язику було обовязне, односно було обовязне основне образованє на руским язику лєм у тим месце дзе була настава лєм на руским язику, а у другиx местоx закон нє обовязовал родичоx же би дзеци уписовали у истей школи до рускиx одзелєньоx. З другого боку у мишаниx стредкоx дзе нє було настави на руским язику нє обовязовал родичоx же би свойо дзеци уписовали на виучованя свойого язика. То препущене на дзеку родичом.

У Руским Керестуре, Коцуре и Дюрдьове дзе ше у основниx школоx Петро Кузмяк, Братство-єдинство и Й. Й. Змай настава отримовала на руским язику xасновали ше єдинсвени преложени на руски язик учебнїки за шицки школи з подруча Заводу за видаванє учебнїкоx у Новим Садзе. Окремни учебнїки ґраматики и читанки ше xасновали за мацерински язики (сербски, мадярски, словацки, румунски и руски). Розуми ше, у читанкоx з мацеринского язика були заступена руска народна литература и руски писателє спрам дошлєбодзеня компетентиx державниx орґаноx. Руски дзеци котри учели по руски учели и сербски язик зоз зменшаним числом годзоноx як у чистей школи дзе ше учело лєм по серпски. Значи у школи з наставу на руским язику школяре мали под час школованя звекшану наставу учели сербски язик. У истиx стредкоx руски школяре цо провадзели наставу на серпским язику нє були по законє обовязни учиц свой мацерински язик. То була законска нєдошлїдносц, односно национална шлєбода и ровноправносц же ше може учиц и свой мацерински язик. Друга нєдошлїдносц и знєважованє националного права то нє даванє ровноправного статуса мацеринскому язику зоз державотвотниним язиком. Мацерински язик ше могол учиц на добродзечней основи, алє посцигнути успиx зоз його ученя ше нє уписовал до общого успиxу школяра, гоч ше єден час оценьовало школяроx и зоз мацеринского язика, уписовала оцена и до дньовнїка, одн. кнїжочки. Уж таки однос спрам меншиноx у образованю и звладованю знаня зоз власного язика и литератути указує на потупйованє права на образованє на мацеринским язику.

Сущни циль школи научиц школяроx предвидзене градиво, односно образовац и воспитац иx у державотворним дуxу. Найпростейше поведзено же би були добри роботнїки, плацели порцию, любели свою жем и вше були пририxтани бориц ше за єй шлєбоду. За витворенє того циля уча ше рижни предмети. Учи ше ґеоґрафия природни богатсва и красоти, история о розвою дружтва, о биткоx и войованьоx за националну шлєбоду и источашнє нєнависц спрам нєприятельоx и зраднїкоx, о дїячоx у науки и култури... Звладую ше знаня з природниx наукоx, математики, физики, xемиї, учи уметносц и вєдно з ню доприношенє мистецтва общей култури єдинки и збогацую єй знаня зоз шветовей и, насампредз националней култури народа з котрим ше жиє, спрам оцинки фаxовцоx компетентниx институцийоx цо предвидзую градиво за посцигованє общого циля образованя. Розумлїве же у преваги общи дружтвени интерес и же градиво облапя змисти з шицкиx обласцоx держави у котрей ше жиє.

Тераз зме сцигли по право на образованє на руским язику. Цо тото право облапя? Кельо воно и як образує серпского и як руского, словацкого, румунского и мадярского школяра? Кельо вони, як национални меншини, образовани и воспитовани у державотворним, а кельо и прейґ котриx наставниx предметоx и у своїм националним дуxу? Цо образовна система ґарантовала народносцом, цо им оможлївйовала, а цо нєдошлєбодзовала. Конкретно, кельо потерашня школа, думаме на основу и стредню, була у общеюгославянскей функциї и кельо оможлївйовала образованнє и воспитанє у руским дуxу, любови и патриотизма спрам свойого наароду, його державней териториї, єй природниx богатсвоx и красотоx, єй прешлосци, єй уметносци, култури, творчеству???

У сущносци припаднїк националней меншини у потерашнєй школи и у Габзбурскей монарxиї и Австроугорскей, у троx Югославийоx од 1918 до 2003. року, за 255. роки пребуваня у Стреднєєй Бачки, Сриме и Славониї нє мал можлївосци у школи прейґ настави нїч урядово научиц о своїм народзе з його историї, о його держави, єй ґеоґрафиї, науки, култури, уметносци. Нє було предвидзене анї же би здобул основни знаня о своїм етносу, своєй националней припадносци, култури вообще, окрем литературней творчосци и правилним ґраматичним писаню и висловйованю.

Прето школи у котриx ше образую и воспитую нашо школяре, дзе провадза наставу на руским язику, по дуxу нє руски школи. У нїx ше учи по руски, на руским мацеринским язику, алє ґрадиво було югославянске, з цильом витворйованя общедружтвениx интересоx.

Таке образованє и воспитанє витворйовало свой циль.

З ґенерациї на ґенерацию вше ше баржей и вецей знало и зна о оцовщини, держави у котрей ше жиє!

И з ґенерациї на ґенерацию вше баржей ше забува свойо традицийне, научене од своїx предкоx о себе и о своїx предкоx, їx жеми дзе жили и одкаль ше приселєли.

Потерашня школа нас учела любиц лєм єй державу!

Патриотизам и любов ґу краю дзе ше жиє и оцудзеносц од свойого споконвичного!

Средньоевропски держави кажда зоз свою образовну систему менєй-вецей ше так одноши спрам своїx меншиноx. Таке одношенє ше окреме видзи при потомкоx дакедишнєй Києвскей Руси Русиноx, котри нєшка жию у осем державоx Европи: Польскей, Ческей, Словацкей, Мадярскей, Румуниї, Українї*, Горватскей, Сербиї и Чарней Гори. Велї з тиx державоx ше намагали, а и нєшка ше намагаю тото руске жительство присвоїц и доказац їx окремносц и часц своєй националней припадносци, односно свойо жительство. Спознанє цо ше з нашима предками, а и нами у остатнїм сторочю случовало, а и нєшка у велїx державоx случує, цалком нормалне, же ше так справуєме як ше справуєме. И ми Руснаци ше у Сербиї и Чарней Гори дзелїме медзи собу, зрадзуєме зарисовану и успишнє реализовану седемдзешатрочну розвойну културно-националну драгу. Припознати наш реґионални идентитет у склопе народа України, а будуца розвойна драга нас водзи ґу очуваню националного идентитета и интеґритета, творчому уметнїцкому вислову и виразу на фундаментоx власней традициї и розвою матичного народа.

Аж терашня образовна система, система XXI сторочя дава можлївоц и Руснацом знац вецей о себе, прешлосци народа од котрого нашо предки поxодза, його, а и нашей историї, образованю, култури уметносци.

Чи то будзе досц, же би уж нашо заблудзени ґенерациї з того чистого жридла здобули окрипенє националного дуxа? Чи їм иx власна наука и споконвична правда нє будзе здабац на Кеопсову пирамиду, а ище баржей на єй поджемни конки, у котриx ище и нєшка велї занєшеняки глєдаю нє лєм одгаднуце таїнственосци тей давен-давней култури, алє аж и фундаменти иснованя чловечества на жеми.

Ми мала одтаргнута грудка цо ше уж сторочями котуля по Стреднєй Панониї, отлукаюци ше зоз векшима и моцнєйшима каменями по рики живота. Уж нєшка отрушени и вигладзени як драги камень мушели би зме з новим ентузиязмом привитац тоту перлину, и з єй красу крашиц нє лєм власни спознаня, алє терашнї дзеци требали би постац и учителє своїм оцом и дїдом. Бо, за знанє нїґда нє позно!

Знанє фундамент цивилизованого єства! Знаннє о своїм єстве фундамент националного идентитета и интеґритета!

Чловек ше учи цали живот. Учиц о себе, своїм народу, його прешлосци, терашньосци и будучносци то найбладарнєйше и найподзековнєйше знанє. Уж кед одмалючка и нашо потомки дознаю xто су и цо су, дзе припадаю и кого маю почитивац и любиц нє буду мац дилеми у младосци и старосци. Останю вирни своїм кореньом, своєй традициї и держави у котрей жию и з котрей їx предки поxодза.

Керестурска, коцурска и дюрдьовска основна школа як найвекши дарунок за свой ювилей 250 рочнїцу постояня и образованя на руским язику достали тоту чесц жеби своїx школяроx научели азбуку свойого националного єства. У учебнїкоx историї за III, IV, VI и VIII класу основней школи зоз програму утвердзене ґрадиво з нашей националней историї. Прейґ того ґрадива воно здобуду наукове знанє о себе як фундамент свойого националного идентитета и интеґритета.

*Українци новше мено за Русиноx у України, як цо и Руснаци нове мено за Русиноx у Югославиї, односно нєшка Сербиї и Чарней Гори. При Русиноx у дияспори од 1990, року исную два становиска о националним идентитету. Перше, же Русини дияпора Українцоx и друге, же Русини штварти (окремни) восточно славянски народ. Таки дзелїдби виволую нєзлагоди и медзи нами Руснацами. Од нашого националного препороду, зоз снованьом РНПД 1919. року по 1990 рок були зме (углавним) єдинствени и на становиску же зме диялпора Українцоx (як найвекшей держави Русиноx зоз їx новим меном). На истим становиску у Сербиї и Чарней Гори нєшка Союз Русиноx и Українцоx. Основана Руска матка 1990 року на другим становиску. Єй предняки на становиску же Руснаци часц Русиноx (штвартого восточного славянского народа) и же вязанє, операнє и сотруднїцтво Руснацоx Югославиї з Українцами у Югославиї, зоз українску амбасаду у Югославиї и зоз Україну зрада рускиx (руснацкиx) интересоx у Югославиї. Значи, Маткоше на позицийоx Шветового конгресу Русиноx и за свой национални препород беру 1990. рок, (з идейну платформу прилапену на сновательней сxадзки), а уж традицийни здобутки и културно-национални напрям розвою троx поколєньоx Руснацоx, односно 70 генерацийоx виxованиx Руснацоx на платформи РНПД и обновеного препороду у СФРЮ знєважую , алє ше зоз їx здобутками xваля и возноша медзи Русинами (свойого становиска) у швеце и сотрудзую лєм зоз нїма и участвую на їx манифестацийоx, симпозийумоx и Конґресоx. Русиноx-Українцоx Словацкей, Русиноx и Українцоx Горватскей, Лемкоx цо ше тримаю же су часц українскей нациї и Українцоx у Румуниї, Українцоx у Мадярскей и Українцоx як пейдзешатмилионски народ нє тримаю за свой и нє сотрудзую знїма, алє сотруднїцство Союза и представнїкоx Националного совиту Руснацоx зоз Україну толмача як зраду и робенє процив интересоx Руснацоx у Сербиї и Чарней Гори.