М. Жирош:

ИНИЦИЯТИВИ, ШКОЛА И ОБРАЗОВАНЄ РУСНАЦОX У НОВИМ САДЗЕ

(Кратки прегляд 1829, 1861, 1919, 1951,1960, 1972.)

Почитовани Панї и Панове!

Почитовани нащивителє!

Зишли зме ше нєшка, на тим значним месце з котрого, дзекуюци населєним Руснацом до Нового Саду, розбовчала ше искра просвити и уж вецей як седемнац децениї гори пламень жажди за знаньом, образованьом, културу. Обок при своєй Церкви, котра Руснацоx у новим поднебю дуxовно обєдиньовала, купени найблїзши будинок за свою руску школу. Пожовкнути папери шведоча же то було 1829. року. Купели новосадски Руснаци стари будинок, з надїю, же им город Нови Сад направи нову школу.

Од того часу прешло вецей як 170 роки. Чи школа такой и почала з роботу и xто бул перши учитель, о тим нєт зачувани пожовкнути папери. Прето, историчаре нє категотични. Єдни нє знаю чи школа почала з роботу, а други тримаю же нє, бо нє пренашли о тим документ. Ми то знаме. Знаме и то же одкеди Руснак пребува у Южней Угорскей, школа вєдно з Церкву, за зньго була святиня. Попри збудованей Церкви, вшадзи дзе ше населєл, такой сновал и школу. Учитель бул найписменши медзи нїма. Дзеци нє шмели остац цемни, попри своїx родичоx. Так було у Керестуре. Так було у Коцуре, у Шиду, Петровцоx, Миклошевцоx, по салашоx у керестурским xотаре, у Дальским риту Вшадзи сами людзе з народним учительом почали зоз школу, зоз науку, зоз просвиту. Чом би нє було так и у Н. Саду. Ша даскельо роки пред тим як купени будинок за школу, грекокатолїцка пароxия мала плаценого пароxа, з часу на час капелана, дзияка, та и дзвонара Чи и дакого з нїx нє була обовязка научиц дзеци основней писменосци, научиц иx читац, писац, шпивац, раxовац Вериме, же так булу и у Новим Садзе

Нєстали-згорели ище били папери у огню револуци. Згорели папери, документи, а згорела и школа. Нєодлуга после револуциї збудовани нови будинок зоз вирского фонду у котрим и дзвонарня, котра служи и як школа. То малка xижочка, котра могла прияц шицкого 10-15 школяроx. И примала їx тельо кельо могла. Примала иx теди кед ше нашол учитель, кед ше нашол писменши чловек лєбо аж майстор, цо мал притоку гу ученю и котри мал сцерпеня учиц дзеци жадниx знаня и писменосци.

Перше мено народного дочасового учителя ше спомина 1861. року. Петро Поляк, керестурски учитель, приxодзи за учителя до Нового Саду. (Зоз керестурскей одяви видно же бул учитель у Керестуре осем роки. Познате нам же бул 4 роки пред 1853 и плус 4 после. Можлїве же пришол до Н. Саду уж вельо скорей як дознаваме з його молби, бо пребуванє вимагал 1861 як учитель у Н. Садзе.) Роби у школи, родителє го плаца, алє зоз тей плаци учитель нє може вижиц. И престава з роботу, а 34 дзеци 1866. року нє xодза до школи. Роби учитель свойо майсторске ремесло, то и доказує Магистрату. Вон и надалєй школски тутор, а вериме же и як майстор, з часу на час учел и дзеци.

Орґанизовани инициятиви, обраценє з молбами Маґистрату и вимоги же би ше обеспечела плаца за народного и стайомного учителя, же би ше збудовала школа - принєсли плод аж 1870. Року. Од того часу школа ше финансує зоз обштинскей каси. Источашнє добудовює ше єдна учальня, на месце скорейшей школи, односно двонарнї

Од теди, по нєшка тот будинок, школа постала Дом рускей просвити у Н. Садзе. Сxодза ше до нєй дзеци, школяре, младеж, студенти Ту ше одвива културно-просвитни и уметнїцки активносци Руснацоx.

Миxайло Джуня, перши наш руски школовани пивцо-учитель уж достава плацу з обштинскей каси, а нєодлуга исту таку як и други учителє. И роби даскельо роки у Н. Садзе. После 4-5 рокоx одxодзи до Керестура. П. Поляк знова постава учитель.

Тота руска школа робела вецей як 60 роки. По Першей войни постала державна, а загашела ше, бо нє мала тельо дзеци кельо закон вимагал.

После штироx школскиx рокоx од 1951 по 1954 робела и после Другей войни. И вец престала.

Од 1960 року аж и по нєшка, та и нєшка руски дзеци виучую мацерински язик.

Од 1972. року пламень образованя Руснацоx у Н. Садзе бовкнул з новим пламеньом. Почал робиц Лекторат на Филозофским факултету Новосадского универзитета, котри прероснул до Студийней ґрупи и вец од 1980 року постала Катедра за руски язик и литературу. Попри науковей роботи пейцоx доктороx наукоx и магистроx, за потреби рускей народносци школую ше потребни кадри. Такиx академскиx гражданоx вишколовано єст коло двацец.

Уж шести рок по руски язик ше пестує и у предшколскиx установоx.

Тото цо барз значне и цо треба окремне назначиц - то свидомосц о потреби образованя при Руснацоx. Анї єдна ґенерация Руснацоx-Новосадяньош ше нє мирела зоз обставинами же образованя нєт, же нєт школи. Школа и образованє на своїм мацеринским язику, вше завишела од будносци и активносци родительоx и преднякоx, дружтвениx и културниx организацийоx, а уж остатнї 30 роки о тим ше стара Дружтво за руски язик, литературу и културу.

***

У своїм 170 рочним тирваню образованє на руским язику у Н. Саду мало свойо пейц преламни початки, котри шлїдзели по длуготирвацих, упартих и орґанизованих инициятивох же би припаднїки рускей националней меншини здобули право образованя на своїм мацеринским язику. Тоти инициятиви рушали од припаднїкох рускей народносци. Вше од долу, а лєм дзекеди, лєбо малораз од горе! Держава лєм преглашела (оможлївела) право, а його витворенє завишело од розположеня и свидомосци родичох и дружтвених орґанизацийох, котри превжали старосц же би до образованя на мацеринским язику и пришло.

Прето треба указац и на место, улогу и заслуги тих иницияторох и инициятивох, цо ше старали за образованє припаднїкох рускей народносци у Н. Садзе, и здругого боку тих цо ше одуперали лєбо онєможльовали таки намаганя. То:

1. Грекокатолїцка парохия св. Петра и Павла у Н. Садзе, Церковни одбори, парохове и капеланє;

2. Новосадски Маґистрат,

3. Намиснїцка рада Угорскей;

4, Крижевске владичество;

5. Министерство просвете Угорскей

6. Министерство образованя Кральовини Сербох, Горватох и Словенцох

7. Министерство школства ДРЮгославиї;

8. Руска матка

9. КПД Максим Ґорки Н. Сад

10. Секретарият за школство Н. Сад

11. Дружтво за руски язик, литературу и културу.

 

Воспитанє и образованє на руским язику ше орґанизовало прейґ шлїдуюцих орґанизацийних формох:

1. Народна дочасова школа

2. Конфесийна руска школа;

3. Державна руска школа;

4. Основна школа на руским язику;

5. Основна школа "П.П. Нєґош, руске оддзелєнє

6. Основна школа Дюра Якшич, Центер за пестованє, факултативне виучованє руского язика

7. Пестованє руского язика у предшколских установох, и

8. Виучованє руского язика - Катедра за руски язик .

 

Централни будинок дзе ше настава лєбо поза школски активносци отримовали за цали час були учальня Двонарня, Руска школа лєбо просториї КУД М. Горки и Руского народного просвитного дружтва. Факултативне виучованє руского язика ше отримовало и отримує у школох дзе школяре ходза до школи: у Н. Саду, Петроварадину, Ветернїку и Сримскей Каменїци.

У спомнутих формох образованя у наставно- образовним процесу були анґажовани тоти просвотни роботнїци:

І. У Народней и Конфесийней основней школи:

1. Петро Поляк - Ґалуска;

2. Михайло Джуня;

3. Михайло Врабель;

4. Юлиян Манойло

5. Емил Ґубаш;

 

ІІ. У Державней основней школи:

6. Микола Будински;

7. Оскар Будински;

8. Юлия Будински;

 

ІІІ. У Основней школи:

9. Витомир Бодянєц;

10. Янко Медєши;

11. Михал Ковач

 

ІV. Факултативне виучованє нацеринского язика:

12. Любка Ґнип;

13. Марча Гаргаї-Кочиш;

14. Михал Ковач;

15. Яким Олеяр;

16. Еуфемия Варґа-Няради;

17. Мирон Жирош

18. Милица Рац-Канюх;

19. Вера Гудак-Бесерминї;

20. Мария Чакан-Кучмаш;

21. Мария Бесерминї-Колєсар

22. Славица Сабадош

 

V. Пестованє руского язика у предшколскиx установоx:

23. Мария Югас

24. Леона Ґаєр;

25. Марияна Грубеня;

26. Мелания Кишпетьо-Кривокуча;

27. Татяна Орос-Саламун.

 

VІ. Катедра за руски язик и литературу - виучованє руского язика:

Под час иснованя Лектората, правни термини руским студентом правного факултета викладал:

28. Симеон Сакач, судия у суду Здруженей роботи Войводини;

29. Др Юлиян Рамач;

30. Др Юлиян Тамаш;

31. Др Янко Рамач;

32. Др Яков Кишюгас

33. Др Михал Фейса

34. Мр Владимир Ґарянски

35. Ксения Сеґеди

 

Од звекшаня числа Руснацох у Н. Саду и їх векшого материялного поднїманя уж кед ше материялно могли баржей обовязац приходзи до орґанизованих инициятивцох за роботу и снованє рускей школи у Н. Садзе. Ученя руских дзецох, вериме, же уж єст од 1829. року, накадзи обеспечени школски будинок. Могла то буц свойофайтова народна школа, ученє основней писменосци и катахизация, котру окончовал образованши чловек з народу, дзияк лєбо капелан. Чловека з народу, як учителя плацели сами родителє, а дїяка и капелана, може же и родителє и держава прейґ стараня о церкви. Така школа, вшелїяк же жила з часу на час, облапяла дзеци розличного возросту, тирвала у жимским чаше, преставала кед єдни дзеци звладали основни знаня, а починала накадзи ше нашло нове векше число дзецох за ученє.

Народна школа предпоставяме же робела з часу на час од купованя xижи за школу 1829. року, з векшу прерву пре висельованє Руснацох з Н. Саду пре нємирни обставини и Револуцию 1848. року, а предлужена була такой накадзи ше векше число Руснацох приселює лєбо враца до Н. Саду - 1760, односно 1861. року.

Конфесийна школа робела од 1861-1921. року - 60 школски роки.

Державна основна руска школа од 1920-1925. року - шейсц (6) школски роки.

Основна школа на руским язику од 1951-1955. року - штири (4) школски роки.

Факултативне учeнє руского язика од 1960-2000. року - 40 школски роки.

Пестованє руского язика у предшколскиx устновоx од 1995 - 2000. року - пейц школски роки.

Виучованє руского язика на факултетским уровню од слованя Лектората, односно Катедри за руски язик од 1981-2000. року - 20 роки.

 

Свой найдукши вик у образованю руских дзецох у Н. Саду мала Конфесийна руска школа. Робела у чежких и зложених условийох, упарто зазберовала руски дзеци и свой руски язик нє страцела и у найвекшим прициску мадяризованя. У тих чежких рокох робел у нєй учитель Емил Ґубаш.

Руски школи - медзи двома войнами и такой по войни барз кратко тирвали. Насампредз пре законски огранїченя и пре нє нєдостаточно утвердзене положенє меншинских школох, окреме тих чийо жительство у меншим чишлє и бива на подручу вецей школох.

Факултативне виучованє руского язика у Н. Садзе нє лєм же оправало свойо постоянє, алє оправдало свойо преходзенє до висшого квалитету - до подполного (цалосного) виучованя мацеринского язика у класох дзе єст векше число рускиx школяроx, односно спрам можлївосцоx, зависно од числа школяроx у класоx, поступнє, од першей класи - запровадзованє руского оддзелєня у Н. Садзе.

 

Основне образованє на мацеринским язику и виучованє мацеринского язика при народносцох вше було под вельким знаком питаня. Держава го оможлївйова, алє було препущене на дзеку родичох. То значи, же ше родичи на початку каждого школского року вияшнюю чи су согласни же би їх дзеци ходзели до школи на своїм мацеринским язику, односно чи сцу же би їх дзеци нащивйовали годзини свойого мацеринского язика. За найвекше число дзецох ученє терха, а ученє свойого мацеринского язика праве прето же є нє обовязне, найчастейше представя "додатну терху". Прето, найчастейше, од свидомосци и образованя родичох завиши чи дзеци буду нащивйовац годзини чи нє. Велї родичи похопюю обтерхованє дзецох з обовязну наставу и нє посилаю дзеци на годзини мацеринского язика. З другого боку, други то вимагаю и сцу же би дзеци звладали свой мацерински язик, же би ше упознали з културу свойого народу и же би були национално писмени - же би знали читац и писац на своїм мацеринским язику. Пракса потвердзує правило же родителє котри нащивйовали годзини руского язика намагаю ше же би и їx дзеци учели мацерински язик!

Же би и дзеци народносцох полюбели свой язик и културу свойого народу, настава им так концептована же ше одбува на двох уровньох - у школи на годзинох и у културних институцийох дзе дзеци звладую уметнїцке висловйованє на своїм мацеринским язику: рецитованє, шпиванє, ґлуму и народни танци. На тот способ нови ґенерациї полюбя свой фолклор, красне слово, шпиванє и национални традициї и, дзекуюци и школи и факултативней настави, поставаю свидоми члени своєй народносци. У процивним - зоз асимилацию ше охудобнює културни живот нашей заєднїци.

Живот меншинох у мишаних стредкох, вше, та и тераз поспишовал и поспишує їх асимилацию. Же би ше тот процес спомалшел - нєобходне векше порозуменє и дружтвеней заєднїци и просвитних институцийох. Треба обеспечиц вигодни условия за наставу народносцох, афирмовац їх роботу и презентовац ю през одвитуюци форми - на школских приредбох мала би ше чуц и руска рецитация, писня, видзиц и руски танєц,

И цо барз значне, додатна робота и ученє школярох народносци, та и руского мацеринского язика мал би ше одценьовац и тота одцена требала би ше уписовац до дньовнїка и свидоцства и мушела би мац вплїв на конєчни школяров успих .

 

Заключеня:

Нєшка нє час же би зме вецей бешедовали о проблемох и почежкосцох з котрима ше стретали нашо учителє у ученю дзецох по руски. Но без огляду на нєшкальши шветочни, алє и роботни карактер того означованя 170ци иснованя инициятивох за образованє руских дзецох на своїм мацеринским язику и 140-ци од иснованя рускей школи з дочасовим учительом Петром Поляком - пририхтани зме Иницияторови означованя того ювилея предложиц шлїдуюце:

Перше: Маюци у оглядзе терашнї стан и число руских дзецох у новосадских основних школох - уложиц максимални усоловносци и зоз виучованьом мацеринского язика зоз елементами рускей култури облапиц цо векше число школярох.

Друге: У наиxодзацим чаше у найменєй двох школох, єдней у центру Н. Саду и єдней на перифеиї, дзе єст найвецей руски дзеци у истиx класоx розпатриц можлївосц запровадзованя порядного виучованя мацеринского язика, паралелно зоз сербским язиком. На тот способ мацеринскому язику дац заслужене место и у наставним процесу, звладовац го и оможлївиц поступове (зрока на рок) звладованє мацеринского язика, як и у школоx зоз руским наставним язиком у Р. Керестуре, Коцуре и Дюрдьове. Тиж розпатриц можлївосц запровадзованя руского оддзелєня у Н. Садзе.

Треце: Предкладаме же би ше Дружтво за руски язик, литературу и културу ангажовало на видаванє кнїжки Инициятиви, школа и образованє Руснацоx у Н. Садзе". Кнїжка би требала облапиц наукове спатранє прейдзеного часу, способи и методи роботи у прешлим периодзе, роботу шицких институцийох уключених до оживотвореня инициятивох, їх запровадзованя и подпомаганя, як и спатранє роботи шицких просвитниx роботнїкоx, котри робели зоз дзецми и студентами. Кнїжка би мала буц илустрована зоз фотоґрафиями з наставного процесу, поза школских активносцох, наступох дзецох на приредбох, концертох, змаганьох. И цо тримаме же барз значне, же би були у кнїжки пописани тоти школаре котри провадзели порядну лєбо факултативну наставу на руским язику у Н. Садзе, як и студенти Катедри.

***

Нєшкальши скромни ювилей означованя рочнїци школи, и образованя на мацеринским язику у Н. Садзе, най би було змоцнєте бовчаня пламеня просвити и просвиченосци за вше векше число рускиx жительоx Н. Садзе и Руснацоx вообще. Свидоми зме, же нам Город Н. Сад и його демократична власц, як и цала Югославия поможе. Свою приxильносц ґу образованю и просвити вше по тераз манифестовали нашо людзе. Прето вериме, же и надалєй будзе так.

 

У Новим Садзе Дзекуєм

8. децембра 2000. Року М. Жирош

 

Литература:

Стајић, В., Грађа за културну историју Новог Сада, књ. 1, Нови Сад, 1947.

Гавриловић, С., Русини у Бачкој и Срему од средине XVIII до средине XIX века, Годишњак Друштва историчара Војводине, Н. Сад, 1977.

Рамач, Я., Привредни и културни живот Руснацоx у Южней Угорскей 1945-1848, Н. Сад, 1990.

Рамач, Я., Кратка история Руснацоx, Н.Сад, 1993.

Рамач, Я., Школа у Руским Керестуре, Н. Сад, 1995.

Прилог историји русинске школе у Новом Саду (1862-1895), Годишњак Филозофског факултета у Новом Саду, Књига XXIII (1994), Н. Сад, 1994.

Миз, о. Р., Новосадски дзвони, История Новосадскей пароxиї ч. 2. од 1998., до ч. 7-12. 2000., Н. Сад.

Фа, Н., Шанта М. Дзешецрочнїца Катедри за руски язик и литературу, Р. Календар, Руске слово, Н. Сад, 1990.

Рамач, Ю., Од Студийней ґрупи по Катедру, Р. Календар 1995., Руске слово, Н. Сад, 1995.