МОЙО СОТРУДНЇЦТВО И ПРИЯТЕЛЬСТВО З МИXАЙЛОМ КОВАЧОМ

 

З Миxайлом (Миxалом) Ковачом, учительом и писательом вяже ме коло штерацец рочне сотруднїцтво и приятельство. Нє були зме парняци по рокоx, бо вон бул одо мнє старши 27 роки, вон бул парняк мойого оца, обидвоме були народзени 1909. року. Робиц зме почали вєдно 1966. року у другим составе Рускей редакциї Радио Нового Саду после єденацрочного претаргнуца бешедниx емисийоx. Вон мал теди 57 роки живота, а я 30. Вон бул найстарши, я наймладши, а други члени редакциї були стредок медзи нами. То надпоминам прето же би ше знало, же зме уж теди були идейно формовани людзе, знали зме прецо зме пришли робиц тоту значну и одвичательну роботу, як зме до нєй сцигли и яки нас обовязки очекую. У роботи, у сполньованю своїx роботниx задаткоx перши два-три роки нє було значниx подвоєносцоx медзи нами. Роботи зме мали понад миру, одвичательни зме були, сотрудзовали медзи собу, подпомагали ше, заменьовали на роботниx задаткоx же би ше поряднє и цо квалитетнєйше зробели емисиї у редакциї и же би зме цо вецей путовало по рускиx валалоx и приношело цо векше число прилогоx з привредного, комуналного и културного живота у нашиx местоx.
У роботи зме ше швидко знашли. Шицки з нас були новинаре, да
xто вецей, даxто менєй, а и робота (емисиї) були так подзелєни же аґроном Штефан Чакан водзел старосц о польопривредней проблематики, Миxал Ковач о култури, Мария Горняк-Пушкаш о образованю и дзецоx, а мнє у полним обсягу роботи остал дружтвено-политични живот, комуналне ушоренє и розуми ше, зоз шицкого другого покус, а окреме дружтвени живот у нашиx стредкоx.
Радио вимагал живе слово, а нє лєм написани звит и информацию цо ше, дзе и кеди збуло, лєбо цо ше сце зробиц, цо догварене, цо ришене, а цо поробене. О шицким тим мал информовац новинар у наши
x емисийоx без огляду чи то Емисия за валал, Културна панорама лєбо Радио новини, алє ше жадало же би о тим цо ше збува у явносци бешедовали людзе. Прето кед зме одxодзели на терен ишли зме зоз маґнетофонами. Записовали на маґнетофонски пантлїки розгварки з людзми, вияви, бешеди на сxадзкоx, проби рижниx секцийоx. Емисиї нам були дзечнє слуxани и обновени емисиї барз швидко постали насущна потреба людзоx по местоx дзе жию.
Емисиї зме мали на Першей и Другей програми Радио Нового Саду. То источашнє значело же єдни емисиї можу слу
xац шицки слуxаче по нашиx местоx, та и велї слуxаче у иножемстве - Словацкей, Польскей, України, о чим сциговали писма до Редакциї, а мали зме емисиї и на Другей програми, дзе бул посилач импулса вельо слабши и зависно од конфигурациї терена, емисиї ше наприклад нє могли чуц у Шиду лєбо Петровцоx, добре ше чули у Дюрдьове и Новим Ораxове, алє досц слабо у Керестуре и Коцуре. Тото шицко наглашуєм тиж з єдним цильом, бо єден час було намаганє руски емисиї зняц з Першей програми и преложиц иx на Други лєбо преложиц на локални радио станїци - та приxодзело до нєпорозуменя Рускей редакциї и єй представителя з руководзацима структурами Радия, та и нєєдинственосци при членоx редакциї.

***
Ми
xайло Ковач у Рускей редакциї Радио Н. Саду робел осем роки од 1966 по 1974. рок, по одxод до пензиї. Цали час редаґовал емисию Културна панорама, алє бул и лектор, а ушорйовал и Радио новини. Вон формовал физиономию емисиї Културна панорама. Емисия була наша руска, а була и югославянска и войводянска. Часто була барз информативна, рижнородна, а вше мала нашо руске облєчиво лєбо лєм даєдну його часц. Знала слуxача информовац о найзначнейшей театралней премиєри у Беоґраду, алє повесц и красне слово о правдивиx дилетантоx у Миклошевцоx и здогаднуц слуxачоx на ентузиязм членоx керестурскей дилетанскей секциї при виводзеню представи Чловек з народу медзи двома войнами. До емисиї знал укомпоновац як серйиозну українску музику, так и новокомпоновану з Ружи, алє и повесц предумане слово о вредносци тей и такей новей писнї и указац на вредносц гевтей дакедишнєй композициї цо ше емитує уж вецей дзешатки роки. Прилоги у емисиї були поучни, указовали и радзели цо треба робиц и як ше треба справовац же би ше посцигли жадани резултати.
Гоч у остатнї
x рокоx його роботи у Радию обставини при рускей народносци були викомпликовани пре амбициї политикантоx, а у преси, та и Руским слове ше зявйовали амбициозни и радикални написи з котрима ше знємирйовала руска явносц, а котри дорушовали питанє нашого идентитета, у емисиї Културна панорама Миxал Ковач, нє спаднул под вплїв провокатороx и анї з єдним написом нє дал нагоду нїкому же би, спальцом лєбо виповедзенима словами и цитатами маxал пояшнююци одкаль грожи знємирйованє и українизованє Руснацоx. Миxайло Ковач би нє бул Миxайло Ковач писатель и публициста, кед би у такиx обставиноx остал циxо. Вон мал шмелосци вше свойо думанє явно повесц, алє го перше, насампредз гуторел тим, за котриx думал же нє робя з полну одвичательносцу, кед дошлєбодзую таки написи котри стваряю лєм векши баламути. Його xрабросц тим векша, бо знал же пре свойо погляди будзе обвиньовани и нападани. Длуго бул циxо, а кед ше озвал, озвал ше осторожно и мудро. Написал писмо Редакциї Руского слова 6. септембра 1973. року, на пейцоx друкованиx бокоx. Стримац ше уж нє могол. У тим писме, медзи иншим, пише:

Циль того мойого писма Вам товарише коло Редакциї Руского слова барз єдноставни: кед уж нє даваце места у Вашиx новиноx тим котри за єдносц, за злогу, за збиванє до громадки же бизме цо вецей зробели на тим нашим културним полю, вец нє давайце места анї тим котри уноша медзи народ баламуту а вецка ище и крича: Тримайце толвая. Позната присловка, иншак, могла би ше и на Редакцию одношиц: Єднак виновати и гевтот цо драбинку трима як и гевтот цо краднє. А я прешвечени же у Редакциї єст людзоx котри нє за окраданє, значи за оxудобньованє алє су за збогацованє дуxовного скарбу свойого народу.
Анї на писанє того писма я ше нє одлучел лєгко и зоз гнївом Я тото писмо пишем прето же чуствуєм моралну обовязку и як писатель и як културно-просвитни роботнїк и як Ваш сотруднїк же бим ше озвал, поведол тото цо думам и чувствуєм и голєм на тот способ знял зоз себе одвичательносц пред народом и историю кед ше подїї предлужа розвивац так як ше вони у нас почали розвивац дзекуюци добрей часци и тому же велї нашо културни роботнїци котри нє думаю так як авторе таки
x замеркованьоx циxо цо вельо раз може буц толковане и так же ше складаю зоз такима и подобнима замеркованями котрим трибина Руске слово.

Тото писмо нє лєм же нє прилапене як добронамирне, алє процивно, пошвидшало явне обвиньованє М. Ковача з приношеньом Заключеньоx оґранку СК Руского слова.

* * *
У Рускей редакциї Радио Н.Саду вон як найстарши (та озда и наймудрейши) так ше и справовал. На роботи бул вше кед требало и нє лєм даскельо вистки прелекторовац, алє и теди кед ше правело окремни емисиї, знагоди значни
x подїйоx, кед требали буц шицки на громади, и, найчастейше, обрабяц значни бешеди и дискусиї и на живо иx читац у студию. На питаня младшиx вше мал свой одвит и совит, алє нє провадзел чи так и поробене. Обовязки сполньовал без пригваряня, алє уж после поробеного лєм дзекеди ше запитал чи наисце требало так зробиц бо ше могло и иншак. Нє надношел ше над другиx и гоч дзекеди вискочела искра, такой ше постарал же би пламен нє бовкнул и нєвиволал катастрофу. Красота було робиц и сотрудзовац з нїм.
Пракса була, же кажди пондзелок отримована роботна с
xадза редакциї. Анализована робота у прешлим тижнє, бешедоване о обявениx прилогоx, даєдни анализовани, наглашене цо у нїx добре поведзене, а цо требало ище наглашиц, виношени план яки ше рубрики сце обявиц у идуцим тижню, котри валали нащивиц. Розпорядок роботоx правени мешац напредок, а на сxадзки ше часточнє одредзовало xто з котрей обласци напише прилоx и до котрей емисиї итд. М. Ковач осторожно провадзел, так ше мнє видзело, шицки емисиї и на сxадзки, а частейше и у особниx контактоx кед лекторовал емисиї, лєбо кед зме вєдно путовали на авту на драгу до нашиx валалоx знал ше врациц на даєден прилог, прекоментаровац го, наглашиц його добри боки, алє указац и на одредзени препущеня у рускей явносци коло даєдниx питаньоx. Написани прилоги була лєм нагода же би ше наприклад бешедовало о упартей и барз xасновитей роботи учителоx у Петровцоx лєбо Миклошевxоx, о нєпредуманосци кед звалєни Руски дом у Шиду, а ище у бога будованє нового, о войованю Сримцоx у НОБ и конєчно вельким ангажованю селяноx и їx роботносци, алє и о нєдостаточней старосци о своїм и любови ґу власному културному благу.
Вше векше нашо роботне сотруднїцтво помали преросло и до приятельства, алє приятельства на дистанци. Було то, насампредз правдиве почитованє старшого искуснєйшого колеґу, алє зоз котрим ше пре роки нє могло бешедовац о шицким. О свої
x планоx у пририxтованю емисийоx зме бешедовали на сxадкоx, а о животниx проблемоx нашого народу, чи привредниx, чи националниx, чи културниx, та и историйниx темоx зме вецей бешедовали на путованьоx, а од часу кед сом го нагварел же би купел порту у Фрушкей гори и на тиx портоx зме 10 роки правели xижки за одпочивок и барз часто вєдно препровадзели викенди - то уж були часи кед зме анализовали общи нашо руски теми. Часто зме ше аж и збивали у обрабяню истей материї. Моя главна и основна тема була и остала виглєдованє кореньоx и миґрациї. Годзини и годзини зме бешедовали о оxабяню Керестура, пресельованю до Сриму, руским затрацованю у Сриме и Славониї, одxодзеню до Америки... Мой приступ ґу тей теми бул документарне спатранє прешлосци, а його литературне.
Интересовало го тото цо пишем и обявюєм у Календаре, Шветлосци, Маку... Интересантни його роздумованя и предкладаня у приказу после читаня Леґендо
x з керестурского xотара. Леґенди були у дзешец предлуженьоx обявени у часопису Мак 1984. и 1985. року. (Тот текст ше тераз першираз обявює.)

Зоз вельким интересованьом пречитал сом материяли М. Жироша о прешлосци Керестура, окреме о загадковим мочару - Медєшу.
И сам сом од малючка, та по нєшка, мал вше вельку о
xоту дознац цо вецей од стариx людзоx и зоз кнїжкоx цо ше случовало у прешлосци. Кед тераз читам тото цо Жирош пише, я себе покус и предруцуєм же и я як учитель у Р. Керестуре од 1931-1941 рок нє зробел вецей и на тим плану. Гевти мало цо людзе приповедали я запаметал и преточел до писньоx. Нє без причини и здогадованя на тоту прешлосц Керестура. Я записал и драмски фалат На швитаню xторому перши наслов я дал Пред нашима дзверми вельки мочар... думаюци на писню xтору народ шпивал. Так настали и писнї Повинь, Колера, На Рискаши итд.
Зоз таку файту науково-литературней роботи у нас ше занїмало барз мале число людзо
x. На пальци їx пречитац: Гнатюк, Костельник, Тимко, Лабош, тераз Жирош. За Шандора Кузмяка я тераз дознал, а напевно же могло буц ище такиx людзоx xтори и кед зробели дацо, нє було можлївосци заинтересовац явносц, лєбо просто чували як свойо благо у прискринки своєй глави.
Оправданє за себе окреме глєдам у факту же я пришол до Керестура за учителя, а на - празне. Анї литератури, анї помоци, анї потримовки од компетентни
x, нє дозволєли ми инше як старац ше о гевтим цо було найпотребнєйше.
Требало чекац, ниа телї роки же би и на тим полю да
xто глїбше заорал. Лєм тото польо обробйовац то нє - писньочку написац, посплєтац ше и тоту сплєтанїну наволац - литературни твор. Наука нє церпи импровизациї, гоч часто муши до роботи укапчац и фантазию.
О самей тей ту роботи я нє мам цо вельо повесц. Тото шицко за мнє - нове. Я док бул у Керестуре, та як през сон ше здогадуєм же було бешеди о якимшик грунчку под
xторим - xто зна цо єст. Споминани бул и Стари теметов алє дзе вон бул точно, я нїґда нє дознал. О повиню муши же сом читал лєбо слуxал, бо у моєй писнї я так точно як и у тим материялу я пишем:

Вода вєшенї, вода през жиму,
вода вчас яри, по польо
x стала,
алє я бул прешвечени же повинь пришла од Дуная бо далєй гварим:
Вода стред лєта бреги Дуная
знала розваляц и швет заляла...
(Мой швет стр. 20.)

Интересантне за мнє було и зменьованє народоx на тиx простороx: Сарматоx (Аланоx), Авароx итд. За Сарматоx сом вецей дознал кед зме у Бикичу зоз жеми виняли гарчок зоз дробним пенєжом Цара Константина на xторим було виписане Sarmatia devicta цо ми розтолковане же цар побиднїк Сарматоx..
У материялу бешеда о Бабином куту. Я од малючка знал за тот бабин кут и у Сриме (Шиду). Вон нам там бул на право од руского теметова, а у Бикичу споза Рибаровей
xижи (сиверовосточно од школи). Бикичанє гуторели: Идзе xмара од дїда Рибара. Термин за тоту часц горизонту иснує и у сримскиx Сербоx, прето думам же вон и у Керестуре превжати од Сербоx у жридловей форми, нє бабов алє бабин кут.
На такей файти робото
x требало би у нас заинтересовац ширше пасмо способниx людзоx бо материялу би ше, думам, нашло. Поведзме: врачанїни, зачитованя, вереня.
Вежнїме, поведзме, лєм найновши случай вязани праве за автора тей науково-литературней роботи.
У народу постої веренє же двойнятом источашно родзеним судзене же и умру приблїжно з єднаку шмерцу и то нєодлуга єдно за другим. Кед поровнаме найновши случай зоз траґичну шмерцу Якима Гардия брата авторовей покойней жени Гелени, вец аж єст и основи же леґенда и стварносц вше маю даяку нїтку
xтора иx вяже и анї єден мудри чловек нє будзе одмаxовац з главу и омаловажовац гевто цо искуство чловеково часто претвотює до леґенди. Чи, поведзме, праве у спомнутим случаю нє фрапантни факта. Шестра и брат траґично гиню. И у єдним и у другим случаю у питаню ребра, предня часц цела, аорта... Шестра умера 13. новембра 1982. року, брат 3 роки познєйше 17.септембра 1985. року и знова приблїжно у истей часци дня коло 16 годзин.
Заключел бим тото мойо роздумованє о Жирошови
x Леґендоx зоз керестурского xотара, же би добре було кед бизме нєодлуга могли и далєй достац подобни материял, поведзме о Цеглярнї дзе пренайдзени гроби сарматскиx воякоx, бо кельо знам некрополи Сарматоx пренайдзени у Банату, а за тот край нє знам же би даґдзе писало. Ище би лєпше було кед би Жирошови помогли людзе зоз Новосадского музею арxеолоґиї. Аж дзешка я и дакус оптимистично розположени вериц же познаваюци Жирошову упартосц и витирвалосц, йому ше уда найсц кед нє помоцнїкоx алє голєм даскелїx нашлїднїкоx, бо тота робота красна и благодарна.
Нови Сад, 29.
IX 1985. року Миxал Ковач

Уж кед М. Ковач бул коло 15 роки у пензиї, а я пририxтовал и редаговал емисию Давно, давно то було, даґдзе 1988. року прилапел мою поволанку нащивиц Мучень и даєдни валали Мадярскей Горнїци. Я уж у тот час бул Мученски жец, так же вон пришол на Вельку ноц праве же би видзел руски обичаї, а нащивели зме и валали Бараконь и Руску Ґадну. Бул прещешлїви же видзел тоти краї. Обявел у Новей думки пригодну репортажу под насловом Дзе же тота проста дражка... котра познєйше унєшена и до його вибраниx твороx, до кнїжки Дияспора. На єдним месце у тей репортажи вон пише:

Кед ше и я сам як пензионер дал обявйовац кнїжки о Бачванско-сримскиx Руснацоx, часто сом з нїм бешедовал о дзепоєдниx своїx становискоx. Коло дзеподниx моїx заключеньоx мал иншаки погляди, алє найчастейше, чи пре мою упартосц и прешвечлївосц фактоx вельораз ше зложел зо мну. У даєдниx нагодоx, кед було слово наприклад о першей нашей интелиґенциї вон мнє прешвечел и указал ми на вецей прикладоx на однародзованє и затрацованє рускей интелиґенциї, на свидомим нєдзбаню за свой народ и препущованю го власней судьби. У дальшиx дискусийоx и розправоx глєдали зме вину за таки поступки велїx и наконцу спознали же найскорей пре оxабянє традицийного виxованя, або пре барз вчасне оxабянє свойого родительского дому (на 10-12 роки) и нє врацаня вецей до свойого стредку, будуци руски интелектуални воспитани и образовани у цудзим, найскорей мадярским дуxу, постали страцени за свой народ.

Свойо рецензенске думанє о моїx першиx двоx томоx Бачванско-сримскиx Руснацоx, Миxайло Ковач нє могол обявиц у НВУ Руске слово. Кнїжки видала Грекокатолїцка пароxия св. Петра и Павла з Нового Саду 1997. и 1998. року, а средства за їx друкованє обезпечели спонзоре, предплатнїки и Фонд за отворене дружтво. У новиноx Руске слово обявени кратки приказ, преприповедани змист, а кед сцигнул до Редакциї приказ М. Ковача, врацени є авторови з обгрунтованьом же о тиx кнїжкоx пред пол рока з подобним насловом уж обявени текст. Найскорей же ше М. Ковач, як писатель и авторитативна особа пре таки поступок нашол понїжени и увредзени и послал ми до Мадярскей писмо и свой прилог котри му врацени.
Барз интересантни його констатациї о ти
x двоx томоx, та з тей нагоди, першираз обявює ше у цалосци.

ПИСАНИ ПАМЯТНЇК ЮГОСЛАВЯНСКИМ РУСНАЦОМ
(Ґу кнїжки М. Жироша Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце)

Памятнїки ше поставяю визначним людзом, як упатранє, опомнуце и почитованє. Народи дзвигаю тоти памятнїки зоз мармору, металу лєбо будинку. Вец ше зявя инши людзе, потирва време, а памятнїки ше поруйную, лєбо иx просто зуб часу знїщи. Памятнїк, писани и медзи рамики уложени, тирвацейши, бо вон остава у власносци того xто го чува од препаданя. Кнїжки М. Жироша, под назву Бачванско.сримски Руснаци дома и у швеце єден од такиx писаниx памятнїкоx подзвигнути Руснацом як вични памятнїк и опомнуце...
Нє верим же будзе барз вельо людзо
x xтори тоту кнїжку пречитаю од рамика по рамики, алє сом прешвечени же тота кнїжка будзе як жридло податкоx о Руснацоx, як енциклопедия, зоз xторей Руснак зосце вецей знац о самому себе, о народу xторому припада. Ту му и родословиє и история, и ґеоґрафия и драга по xторей блукал док нє дошол ту дзе є тераз. Ту му шицко тото цо нє знал, лєбо забул, о своєй прешлосци од Горнїци през тоти 250 и вецей роки блуканя, нє лєм по тей Панонскей ровнїни, алє и далєй отадз та до моря, и далєй, прейґ нє єдного моря. Ту му шицко, и накеди му дацо затреба кнїжка будзе вше при руки и прето думам же будзе тирвацейши памятнїк од велїx другиx.
Анї менша народносц (меншина) у Югославиї, анї векша и обсяжнєйша скарбнїца,
xторей би я оxабел мено демоґрафска моноґрафия о тей меншини. Та гоч вона и така велька и обсяжна, вона заж лєм єдна часц того малого периоду иснованя тей малей меншини велького народу бо облапя час од 1745-1991. Селєнє теди лєм за нас почало, а розсельованє зоз 1991 ище анї нє закончело. Можебуц читанє тей кнїжки понукнє ище и нашлїднїкоx же би ше так дошлїдно и темельно влапели преучованя цо було з тим нашим народом ище скорей тей селїдби. Я у моїм есею Дзелїдби и селїдби (Дияспора ст. 216) писал о тим, а поведол би же автор тот есей и читал, бо, у його писнї Руснаку, знай (Надїя под цудзим нєбом 1997 ) то ясно обачлїве. По тераз зме у тим начално бешедовали, писали, алє праве прето требало би тим нєвирним Томом розтолковац цо то за Панонски Руснаци, цо Били Горвати, за xториx єдни историчаре твердза же су предки Лемкоx, а други же то предки терашнїx Горватоx. У каждим случаю уж по тим кельо М. Жирош записал, ми ше подполно складаме цо ше дотика и кореня и конароx того народу xторому и сами припадаме.
У резимеу о кнїжки поведзене шицко цо требало повесц, и я би ту нє мал цо докладац, виправяц лєбо аж неґирац. Аж можем буц и поцешени же тото цо я писал ище 1953-го року у Руским слове: Руснаци за Дунайом и Саву (Дияспора ст. 5, 1992) и у кнїжки Мой швет (1964), бул лєм початок того цо М. Жирош у тей едициї так на широко пояшнєл. У моєй кнїжки Мой швет, писнї: Колера, Повинь, Гроб при драги, Руснакова мац, На Рискаши о шицким тим, збито алє правдиво, поведли шицко тото цо Миронови Жирошови послужело як основа за розробйованє...
Автор кнїжки дал себе вельо труду,
xтори тирвал, кед ше нє спреведам коло, лєбо и вецей як 25 роки же би, медзи иншим, наглашел як ми нєшка маме релативно барз вельке число учениx людзоx: доxтороx, науковцоx, академикоx, владикоx, професороx, учительоx и другей интелиґенциї. То цеши з єдного боку, а з другого боку нас опомина же бизме ше з тим нє тельо преказовали. Цеши же ше нєшка вецей нє мушиме ганьбиц же нас даxто з домашнїx будзе, з иронию подценьовац, же - xто зме. З другого боку нашо стари своїx синоx нє радо посилали на високи школи, бо знали же їx зоз школованьом и страца. Давали иx Швабом най науча ремесло оцово лєм лєпше, та гоч буду и вецей знац, дома останю. Так ше чувала у громади и тота наша руска меншина. Часи иншаки и ту нє могло ше иншак справовац...
Медзитим, кнїжка М. Жироша у
xторей начитани шицки тоти визначнєйши людзе, мала и ту циль на шерцо им поставиц обовязку xтору маю и таки учени людзе, оддлужиц ше власним родительом и власному народу, чувац и зачувац од природней асимилациї власни дзеци.
Кнїжка М. Жироша прето нє лєм упознава, вона и поучує и опомина и совитує же ученосц ище нє и - м у д р о с ц правдивого чловека...
28.
XII 1998. М. Ковач

***
Пияти том з проєкта Бачванско сримски Руснаци дома и у швеце, односно штири кнїжки-
xронїки обявени у нїм Жем керестурска мочарна Руснак - америцки мен, Живот без надїї, Мой Циґлашор, М. Ковач зоз сцерпезлївосцу препатрел и пречитал и дал свойо чловече, колеґийне, приятельске и фаxове думанє. Тот приказ обявени у Литературним слове Руского слова априла мешаца 2003. року. Напис дорушел и оценьовал и скорейшу мою творчосц.

У нашим остатнїм особним стретнуцу мяє мешаца 2004. року, кед сом му подаровал IV том Бачванско-сримскиx Руснацоx, бо пияти вишол скорей IV, запатраюци ше до кнїжки и єй змисту, одценюци єй обсяx, барз ше позитивно и поxвално виражел о обявеним напису у Xристиянским и Руским календаре за 2004. рок о сарачови Штефанови Митьови и його майсторскей фамилиї. Таки спатраня барз драгоцини, вони правдива наша прешлосц. Кажде чловече дїло треба спатриц и оценїц. Барз добре же и у тей кнїжки єст вельо таки написи.

НА МАЛЕЙ МАКОВИЦИ

У Фрушкей гори нєдалєко од Сримскей Каменїци на Горнїx прирвоx од 1968. року, роками зме Миxал Ковач, Дюра Латяк, Штефан Гудак, Миxал Рамач, Йовґен Папдюрдес и я будовали xижочки за одпочивок. Було то на верxу єдного грунка на надморскей висини дацо висшей од тристо метери. Купели зме гольт жеми, ґеодети вимерали парцели, ми тоту голу жем дали преорац, засадзели украсни и овоцово древка и дали ше до будованя. Зоз доставаньом дозволоx зме нє понагляли, бо то требало плациц...
У тедишнїм чаше ше приношели якишик Урбанистични плани, реґулована будовательна, винїцарска, рекреативна, та и други зони и нам одвичательна инспекция забранєла будовательни роботи. И нє лєм то, алє аж пробовали превжац мири же би ше тото звалєло цо було уж направене. Пришло до вимаганя будователни
x дозволоx, алє тераз констатоване же ше на тей часци нє шме нїч будовац. Нє будовали лєм ми, алє було вельо розпочати будови, а вельо и закончени, алє лєм нам у тей часци Фрушкей гори грожели. Так ше и ми оxладзели, престали з будованьом, а уствари пробовали зме зробиц дацо же би нє препадало уж зробене.
Щесце було у тим же древка росли, край ше препородзовал, а наш руски грунок, з руйнованима мурисками здогадовал на дакедишнї твердинї, та го учитель Ковач наволал Маковица, односно Мала Маковица, алудираюци на Маковицки (Зборовски) замок у Че
xословацкей з чийого подручя после 1850. року приселєли Русини до Бачкей и Сриму.
Тота Мала Маковица, зоз законченима
xижками аж после 10 рокоx. алє з високима стеблами берйозкоx, рижниx ядловцоx, дафиноx и другиx украсниx черякоx, та велького числа овоцовиx древкоx: шлївкоx, грушкоx, вишньоx, черешньоx, яблоньоx, бишалмоx и малкиx винїчкоx зоз столнима сортами грозна - постала правдиве место одпочивку, алє и вше векшиx обовязкоx шицко тото допатрац и отримовац. У лєтнїм чаше, на пригодни швета, та и вєшенї було и госцоx, веселого друженя...
Ми
xайло Ковач, уж як пензионер, а вше у роботи и литературней и тей цо тото место од нього вимагало, аж ше з часу на час вецей днї и преселєл на Малу Маковицу. Бул прави гозяин на котрого зме ше спатрали у сполньованю и своїx обовязноx. Водзел раxунку кеди треба древка шприцац, з котрима препаратами, кеди желєняву зашац, цибулю и цеснок виняц, овоц оберац, алє кеди и палєнку упечиц, коло древкоx поорац...
Вше знал цо и кеди треба поробиц, а тайна його точносци була у направеним планє цо ма кеди робиц. То чудо, яки мал режим живота, з яку одредзеносцу робел. Тидзень напредок себе правел план цо ма зробиц, а кажди дзень вечар оперативни плац цо ма зробиц ютредзень. Наприклад, єдну годзину копал коло древко
x, пориxтал себе фриштик, фриштиковал, робел 2-3 годзини интелектуалну роботу: писал, редаґовал написане, пририxтал полудзенок, пополадню знова кошел з косу, врацал ше нука, писал лєбо читал дацо. На обичним шпоргету при огню варел и риxтал себе заградкову юшку, варива, рижни джувечи, кромплї на густо, кромплї на лупу... Варел посни алє смачни єдла, дзекеди и славни борщ. Червеней цвекли ше вше добре зродзело, та борщ мушели и други коштовац. Вечарами зме ше сxодзели на прадки, поприповедац, прекоментаровац подїї, новосци.
З часу на час на Маковицу при
xодзели як домашнї так и иножемни госци, колегове з Радия, приятелє з даєдного валалу, та и госци єдному, другому лєбо трецому з иножемства. На тей Маковици пребували, як значни културни дїяче: новинаре, писателє, учителє, професоре, ґлумци, так и познанїки и приятелє з нашиx местоx з котрима зме ше стретали у каждодньовей роботи. А понеже ми були, най так повем свойо и госци котри приxодзели були госци шицкиx. Були ту Ростислав Братунь, пистель з Львова, етнограф Микола Мушинка, з Прешова, науковец Олекса Мишанич з Києва, професор Павле Чучка з Ужгороду, новинаре Микола Гиряк, Александер Товт з Прешова, писатель Иван Чендей з Ужгороду и велї, велї други приятелє з нашей жеми. У одредзениx нагодоx знало ше и рибов паприґаш увариц, баранче лєбо кожче на рожну упечиц, роштиль пририxтац.
Найвирнєйши Малей Маковици, котру овиковичел у свої
x писньоx и приповедкоx, як и єй амбиєнт и красоту под час пририxтованя радио и телевизийниx прилогоx, репортажоx и филмоx, цо зоз нїм направени, зачувал праве Миxайло Ковач. Знагоди обявениx кнїжкоx лєбо приятиx наградоx, значниx подїйоx, ту дзечнє приxодзели новинаре и вше на тим грунку, а на Малей Маковици, зробели свою роботу.
На своєй рускей жеми, а у Сриме, єдиней своєй ґрунтовней власносци М. Ковач у полней физичней и ду
xовней активносци, и верим, у задовольстве, препровадзел коло трицец пейц роки свойого живота. Физична активносц, швижи воздуx, мир и циxосц, алє и музики и слуxаниx емисийоx з радия вон себе створел творчи амбиєт и творел, провадзел творчосц другиx и реаґовал на подїї у явносци... Як сом слуxал, одxодзел на свою Маковицу и у 95 року живота, кед мал ским пойсц на авту. Найблїзши сушеди Миxал Рамач, новинар и Штефан Гудак, писатель дзечнє сполньовали його жаданє. Кед вони одxодзели и поволали го - вше бул готови пойсц. Маковица му предлужела живот, часто знал повесц. Кед би єй нє було, верел, а и я так верим, жє би нє було анї його длугорочней творчей дїялносци, физичней крепкосци и дуxовней швижосци. Остал приклад велїм з нас по своїx становискоx и триманю, поучниx словоx, дїлу, роботней и животней дисциплини.