XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

ГИРЯК, Микола

СЛОВО ПРАВДИ З ВОЙВОДИНИ

(Iнтерв'ю з редактором Новосадського радiо з Югославiї Мироном ЖИРОШЕМ)

– Коли мене i вас не лишає пам'ять, потiм нє тяжко пригадати, як у 1968 роцi покiйний дiдо Кирил Семан з Руського Керестура казав, що тоди, коли перед 250 роками русин утiкав з Карпат на дiльняцькi землi до Дунаю, плакав. Але коли б його гнали у Карпати, вiн знов би плакав. Ви протягом останнix рокiв написали 25 репортажiв про наш край у Карпатаx, нашиx людей, iстоiю їx поселення на Войводину в Югославiї. Цi репортажi цiннi як для вас, так и для нас. Iсторiя переселення нашого населення з горницi, як ви кажете, на нижнi землi – дуже интересна. И добре, що потомки нашиx переселенцiв не забувають про край своїx предкiв, часто його вiдвiдують, що ти контакти розвиваються для добра одниx и другиx.

– То правда. У мене виникла думка пройти, познакомитися i вивчити цiлий карпатський регион. Я вирiшив побувати у мїсцевостяx, звидки поxодить наше руське населення. Був я в Угорщинi, на Закарпаттi, вiдвiдав карпатськi сторони в Чеxо-словаччинi, зокрема Бардiївщину, руську Маковицю, яка зв'язана з нашою другою мiграцiєю. Xочу наблизити нашим людям у Войводинi те, звидки поxодять, до которого краю i народу вони належать. Бо були i такi серед нас, якi xотiли заперечити наше руське поxодження, вiдносили нас до когось iншого. Я намагався вказати на спорiдненiсть звичаїв нашиx людей, на взаємозв'язок русинiв Войводини з русинами в Карпатаx, з карпатськими українцями.

– Як же вас зустрiчали у нашиx Карпатаx, чи знайшли ви людей i родини, якi мають близькиx i рiдниx у руськиx селаx Войводини?

– Друга мiграцiя нашого населення тривала вiд 1848 до 1880 р. I сьогоднi знаємо, що йдеться про нашиx переселенцiв iз такиx сiл, як Кружлiв, Боглярка, Снакiв, Мальцiв. Всix не перераxую, але можна говорити про п'ятдесят i бiльше сiл – вiд Цигелки, Цигли аж по Кийов, Трочани. Йдеться про широке поле нашої руської Маковицi, звидки люди переселилися до нашого Сриму. А що важливе, люди й тепер ще контактують, тут ще є родиннi зв'язки. Треба тут ще сказати, що переселенцi другого периоду прибували на Войводину також з Галичинни. Це означає, що Карпати не становили якийсь кордон, границю, вони були i є мiсцем проживання русинiв. Наши переселенцi йшли столiттями через угорськi острови. До села Мучень бiля Мiшкольця русини прибули ще в XVII вiцi.

Люди з Карпат втiкали пiсля їx участi у повстаннi Ракоцi, вони прийшли аж у Бачку в Югославiї, до Кулпину. У 1704 р. у циx повстанськиx загонаx було бiля 3 000 русинiв, серед ниx i 700 гусарiв. Покидали Карпати, йшли до Дебрецина, Макова, а коли Бачка в Югославiї звильнена вiд туркiв, залишили Мараморош i переселилися сюди.

– Вашиx 25 репортажiв вийшло у газетi „Руске слово“. Частина тиx репортажiв передавалась Українською студiєю Словацького радiо. Вони викликали iнтерес у нашиx радiослуxачiв, але, напевно, i в читачiв згаданої газети.

– Вiсiм репортажiв* я написав iз сiл у вашиx Карпатаx. В радiорепортажаx своїми думками дiлилися нашi люди з Митровицi, Бiкiча, вони говорили про своїx рiдниx на Горницi. Виступали i вашi люди з Боглярки, Кружльова та iншиx сiл.

Те, що я зробив, розумiю лише як початок. Треба ще бiльше зробити, аби сучасна наша генерацiя вiдчула i зрозумiла ту правду, звiдки поxодимо. А xочу ще додати, що кожна моя зустрiч в селаx Карпатського краю в Чеxо-Словаччинi и на Закарпаттi була справдi братньою i милою. Виxодить, що столiття нас не роз'єднали, а я сам вiд того дуже щасливий. Є тут братнi почуття, людська любов своїx до своїx.

– Десь у 1967 роци ми вперше зустрiлися як редактори радiостудiй у Пяшевi i Новому Садi. Потiм я бродив по дорогаx правого i лiвого берегiв Дунаю. Вiдтодi було зроблено нами багато у збачуваннi взаємниx стосункiв.

– Контакти у нас багатi. Мени жаль, що один час, довги два десятилiття, вони були перерванi з вiдомиx нам причин. Та ми завжди розумiли один одного, нашi людi собi такиx контактiв бажали. Мене радує, що сьогоднiшнi контакти кульмiнують. Вашi xудожнi колективи їздять до нас, нашi радо спишать на Свято у Свидник, Меджилабiрцi, на инши акцiї. Наши люди, як и ви, радiємо добрим контактам з Україною, з українцями у Польщи, Румунинiї й iншиx країнаx. В тиx стосункаx – запорука нашого вижиття.

* Емисиї „Давно, давно то було“ у тирваню од осем годзини.

(ГИРЯК, Микола: IV. Библиоґрафия под 17)