XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

XЛАНТА, Iван

ПАМЯТЬ, ЯКА НЕ СПИТЬ У НАШИХ ГЕНАХ

(Рецензия кнїжки, виривки)

...За добру, вельми потрібну для нас і для наших нащадків, для зв'язків поколінь етнічних русинів, справу взявся талановитий, досвідчений журналіст Мирон Жирош. Його книга — це плід багаторічної копіткої, напруженої праці. Втілення у життя неординарного задуму, безумовно, вимагало величезної підготовчої роботи — і за масштабом, і за змістом. Збираючи, вивчаючи, компонуючи матеріал, автор звертав увагу на найменші деталі, нюанси.

...Лише завдяки поглибленню суверенітету країн, колишніх безправних колоній СРСР, в широкого читача викликає нині живий інтерес того, хто ми є насправді, звідки взялися і куди прямуємо. Відомо, що масова еміграція з українських земель має більш як столітню історію. Вона сприяла заселенню та господарському освоєнню нових земель на багатьох континентах і в різних країнах світу, їх економічному розквіту, соціальному прогресу і культурному розвитку. Належної уваги заслуговує також вивчення особливостей розселення етнічних русинів у прилеглих до нинішньої незалежної України державах. На українських етнічних землях у Словаччині, Угорщині, Румунії, колишній Югославії, а також Польщі, українці-русини живуть упродовж багатьох століть.

Проте цілком однозначно можна сказати, що про етнічних русинів-українців, їхнє життя, громадську й трудову діяльність, райони і країни проживання, історію еміграції з України ми знаємо дуже й дуже мало. І книга „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745 — 2001. Т. V , 2003) є важливим, сміливим кроком уперед у цьому архіважливому, але водночас й архізаплутаному, до кінця так і не вивченому питанні.

...У своїй книзі „Бачванско-сримски Руснаци...” Мирон Жирош хоча наголосу й не робить, проте на конкретних прикладах окремих сімей, родин, загалом русинів бачванско-сримских доводить, що всі ми, етнічні русини — маємо спільний родовідний корінь. І цедуже важливо знати, особливо нашій молоді — як в Україні, так і в світі. І не сепаратизм, не політичні дешеві спекуляції, а саме такі книги, як пана Жироша, дають нам певність і розуміння нашої історії, наших спільних поглядів на наше вчорашнє, нинішнє і майбутнє.

...А в цілому книга Мирона Жирова „Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745 — 2003, V том” – видання вкрай потрібне. Автор на конкретних прикладах, живою народною мовою підняв цілу низку безцінних історичних, етнографічних, духовних пластів, зробив те, чого не зробили досі вчені мужі.

Справді, книжка засвідчує, як багато може зробити одна людина, коли поставить перед собою велику мету. Вважаємо дуже вдалим те, що конкретний матеріал „озвучений” фотографіями, зробленими з оригіналів документів, книжок, рукописів, зразків одягу, ремесел, з художніх творів — графіки, живопису, скульптури, архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва, з предметів побуту, а також інших старожитностей. До фотоілюстрацій подано відповідні коментарі, інша важлива інформація. Це дає можливість стати свідком і сучасником давно минулих подій не тільки завдяки слову, а й за допомогою наочних фактів. З огляду на це стає особливо зрозумілою наукова цінність видання, його громадянська спрямованість. Вона в концентрованому вигляді уособлює патріотичні прагнення кращих представників русинської культури і реалізовує їх з небувалим досі розмахом та глибиною. Це воістину подвижницька праці, в яку закладена, без перебільшення, колосальна інформація про історичне буття русинів протягом тривалого часу, понад двісті п ' ятдесят років.

Заслугою автора є широка ерудованість, всебічне опрацювання досліджуваного матеріалу, яке не може не викликати подиву навіть у фахівців. М. Жирош здійснює важливу культурницьку акцію із виявлення і нагромадження фактичного матеріалу. Видання охоплює весь комплекс явищ буття краян у природничо-географічному, історико-етнографічному виявах, у діяльності визначних особистостей, у духовній і матеріальній культурі. Здається, тут не пропущено нічого з трудової діяльності людей. Це справді унікальне видання позначене самовідданою, жертовною працею її автора.

Своєю книгою Мирон Жирош підживив і відродив коріння русинської етнокультури, початки якої — в сивій давнині.

Велика спадщина дісталася етнічним русинам. Величезна відповідальність перед нащадками лежить – дбайливе збереження і достойне використання коштовного духовного скарбу древнього русинського етносу. Справді видання заслуговує найвищої оцінки. Це своєрідний пам'ятник талановитим предкам, явлений в образі книги. Книга не залишить нікого байдужим. Побажаймо ж цьому виданню щасливої долі, а її автору висловимо щиру подяку за звитяжний труд.

(XЛАНТА, Iван: IV. Библиоґрафия под 106)