XРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

ГАРДИ, Дюра

НОВИНАРСКЕ ДЇЛО ЯК ИСТОРИОҐРАФСКЕ ЖРИДЛО И ЛИТЕРАТУРА

(Рецензия кнїжки)

На витирвалей публицистичней драги новинара, виглєдовача и историоґрафа Мирона Жироша зявел ше пияти том кнїжки Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце, як предлуженє першого и другого тому истоменого дїла*. Подобно предходним двом томом, основни мотив наставаня и тей кнїжки руководзени з идею приказац прешлосц Руснацох у рижних обласцох живота, од дружтвено-економских обставинох заєднїци до провадзеня индивидуалних судьбох.

Медзитим, за розлику од предходних томох, хтори ше операю на историйни документи, ядро писаня найновшей Жирошовей кнїжки представяю новинарски записи - репортажи, хтори настали под час длугорочней и плодней авторовей новинарскей дїялносци, же би тераз були присподобени ґу форми своєродней хронїки-историї. У тей, у основи публицистичней форми, Мирон Жирош виклада историйну фактоґрафию о збуваньох и процесох найчастейше прейґ паметаня своїх информаторох – людзох з народу, як и своїх особних здогадованьох. З єдним словом, здогадованя поєдинцох о давних часох як фраґментарни податки и илустрация прешлосци уклопени до темох хтори означели историю Руснацох у Бачки, Сриме и Славониї, алє хтори пре нєдоступносц жридлох, чи даєдни други причини, остали нєдосц виглєдани, гоч по своїм значеню вшелїяк заслужую увагу науковцох. Таки теми, наприклад, америцка миґрация Руснацох лєбо керестурска колония у Дальским риту, цо Мирон Жирош, як виглєдовач прешлосци з окремну чувствительносцу, добре замерковал.

Наведзени прикмети представяю основну вредносц кнїжки, алє источасно и єй нєдефинованосц - вецейпасмовитосц, хтора виражена през викладанє хторе ше розпина медзи историоґрафию, публицистику и историйну литературу у узшим смислу того поняца. На другим боку, треба замерковац же ту слово и о уж препознатлївим авторовим стилу писаня хтори явносци понука присподобене, цикаве читанє, котре лєгко найдзе дражку ґу ширшому кругу читачох.

Кнїжка составена зоз штирох часцох: Жем керестурска мочарна, Руснак америцки мен, Живот без надїї, Мой Циґлашор. Начишлєни цалосци представяю окремни кнїжки у кнїжки; теми з историї Руснацох хтори функционални цалосци за себе.

У першей часци – Жем керестурска мочарна, автор свойо длугорочни преучованя архивних и наративних жридлох хтори ше одноша на час селєня Руснацох до Бачки пробовал надбудовац и претвориц до питкей историйней литератури. У тей часци ше през кратки тексти ошвицує историйна улога керестурского локатора Михайла Мункач а , селїдба руских фамилийох з Горнїци до Долнього краю, чежки природни условия и витирвалосц перших бивательох Керестура. Своїх юнакох, реални историйни особи, Жирош провадзи през задумани слики каждодньовосци важней за їх еґзистенцию. Тото цо през виродостойни податки и метод историйней статистики виражене у першим тому Бачванско-сримских Руснацох дома и у швеце, тераз достало свой епилоґ - авторово, з уметнїцким пирком виражене, надихнуце на тему ґенези рускей заєднїци на просторе тедишнєй Южней Угорскей.

Слїдующа цалосц, ефектно насловена Америцки мен, представя записи здогадованьох руских миґрантох и їх потомкох хтори концом XIX и на початку XX вику напущовали руски валали у Бачки и Сриме же би пробовали найсц заробок прейґ океану, у Америки. Резултат таких шмелих подняцох у найлєпших случайох бул здобуванє пенєжу за хтори ше после врацаня до родного краю куповало жем и маєток, алє то ше нє удавало шицким. Велї ше нє змогли у „обецаней жеми” лєбо ше нє знашли по врацаню дому, други заш остали и по правилу ше затрацели после двох ґенерацийох у новим швеце. Лєм даєдни з руских Американцох обезпечели красни заробок хтори им оможлївел, чи дома чи у Америки, материялну сиґурносц. Дзекуюци Жирошовим публикованим виглєдованьом, односно ланцу записаних „американских судьбох”, у науки ше створела реална слика о релативно велькей розмири миґрациї бачванско-сримских Руснацох до Америки хтора була пошлїдок чежких социялних обставинох у руским землєдїлским микродружтве на преходу з XIX до XX столїтия, цо нам потвердзую и други паралелни историйни жридла. Драгу ґу таким заключеньом могол, през свойо виглєдованя на терену хтори вимагали витирвалу дзеку, час и труд, одкриц випатра лєм Мирон Жирош. Документи о тим историйним проблему важним за розуменє историї Руснацох нєшка розруцани, марґинални и нєдоступни, алє праве Жирошово „записи здогадованьох”, у хторих ше дошлїдно приказую животописи поєдинцох, представяю наративне жридло на хторе буду раховац будуци науково роботи пошвецени историї Руснацох у Войводини. Без того вредного виглєдованя о америцкей миґрациї Руснацох у Войводини зачувало би ше, як час преходзи, вше блядше народне паметанє и шлїд виражени у даскелїх упечатлївих народних писньох.

По стилу и методу писаня, треца часц кнїжки Живот без надїї вяже ше за предходну цалосц. Аж и єй историйно-тематични рамик припада обласци зоз социялно-економскей историї Руснацох, з тим же на тот завод тема, хтора знова по своїм ориґиналним презентованю припада Миронови Жирошови, пошвецена насельованю Руснацох до Дальского риту медзи двома шветовима войнами. През здогадованя и животни приповедки поєдинцох , автор провадзи колонизацию керестурских Руснацох до Дальского риту, хтора започата як єдна з мирох аґрарней реформи у Кральовини СГС. Чкода же автор у обробйованю теми постредно нє консултовал наукову литературу о аґрарней реформи у Кральовини СГС, Югославиї и єй политичним живоце. З тим би наративни приступ викладаня могол буц подзвигнути на висши уровень. На тот способ викладанє би було подкрипене з приказом ширших дружтвених и политичних обставинох у хторих Руснаци на жеми у Дальским риту були лєм єден з малих прикладох общих цекох аґрарней реформи на тлу Войводини започатих 1919. року, хтори насилно претаргнути з мадярску окупацию Бачки 1941. року. На тот завод слово би було о структуралней историоґрафиї, хтора по своїх досягох нєшка на першим месце у историйней науки. Но, вибрани приступ викладаня ма свойо предносци. Опрез шицкого автентично одкрива и шведочи о менталитету и вредносним швету нє лєм керестурских колонистох у Риту, алє и руского микродружтва медзи двома шветовима войнами.

Штварта, остатня цалосц кнїжки Мой Циґлашор представя хронїку єдного шору у Руским Керестуре. Гоч и ту народне паметанє примарне жридло викладаня, „Жирошова история Циглашору”, точнєйше єдней його часци, ноши глїбоку автобиоґрафску нїтку и субтилни приступ приповеданя о людзох и їх животописох хтори були познати авторови. Нєпоштредносц у приступу була лєм добри способ же би ше приказала сторочна прешлосц єдней часци валала, його бивательох, їх ґаздовствох, социялних, економских и дружтвених обставинох хтори ше зменьовали з приходом нових власцох и державох, же би ше хронолоґийно сцигло по 2000. рок. Преламованє поєдинєчного у общим, точнєйше ширшим аспекту локалней историї, основна вредносц историї Циґлашора, а сама идея писаня моноґрафиї єдней часци валала представя цошка нове и ориґиналне.

Окремну вредносц у кнїжки представяю фотоґрафиї хтори документую и обогацую авторово викладанє. Дефинитивно мож твердзиц же пияти том кнїжки Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001 дїло хторе настало як резултат длугорочней виглєдовацкей роботи єй автора. Богатство податкох и свидоцтвох о прешлосци Руснацох отвераю историйни проблеми хтори означели їх дваиполстолїтну историю на просторе Бачки, Сриму и Славониї. Мож тиж замерковац же би ше рядошлїд поєдинєчних обсервацийох и фактох могло ґенерализовац, вивесц общи заключеня хтори би ше дошлїднєйше приблїжели ґу нормом методолоґиї историйней науки. Резултати тей кнїжки буду представяц важни, часто и примарни материял за розуменє прешлосци Руснацох и нєзаобиходне наративне жридло за будуци науково виглєдованя.

На концу, мож констатовац же препознатлїви стил историйней публицистики Мирона Жироша приблїжи историю Руснацох ширшей читацкей публики и релативизує поняце часу наспрам общих и цикличних еґзистенциялних преокупацийох витирвалей рускей заєднїци на югу Панониї.

( ГАРДИ, Дюра: IV. Библиоґрафия под 80)