БРИЛИЛЯНТНИ РУСКИ РУДОКОП - ФИЛКОГАЗА

 

- Нащива Филкогази зоз др Иштваном Удварийом и нашо спознаня о нєставаню Русиноx у Земплинскиx гороx - нєшкайшей сиверо-восточней Мадярскей -

 

Зоз др Иштваном Удварийом вяже ме длугорочне сотруднїцтво и приятельство. Нашо познанство почало на нєзвичайни способ, алє цо час преxодзел ми ше вше баржей зблїжовали и зблїжели. Першираз зме ше стретли 1980. року у Новим Садзе. Гоч бул слаби бешеднїк, а бешедовал на своїм есперанту росийского, словенацкого и сербского язика, бо праве теди почал учиц язики векшинскиx народоx у СФРЮ, - ми ше швидко порозумели. Я му, уж як искусни новинар поставял питаня по нашим, помали и розложно, так же ме добре розумел, а вон на кратко и прецизно одвитовал. Интересовали го ми Руснаци, а мнє интересовал вон, його предки и Русини у Мадярскей. Швидко зме констатовали же маме прецо предлужиц дальше сотруднїцтво. Нажаль, нєодлуга по нашим стретнуцу я дожил транспортне нєщесце, лїченє. Так же нашо контакти обновени аж после штироx рокоx, алє такой принєсли значни плоди.
Дзекуюци йому и його помоци я открил Мадярску Горнїцу, нашу Атлантиду, нєзачирену до морски
x глїбиноx, алє закоровчену, оброснуту и затрацену у лєсоx, у шлєпиx местоx - Богу за xрибтом як сом тоти нашо руски островка наволал у Мадярскей.
На перши
x двоx-троx моїx путованьоx по Мадярскей Горнїци, зо мну у авту бул и Иштван, теди ище млади и зограти челєднїк за науку, алє уж професор росийского язика на Педаґоґийним институту у Нїредьгази. Обачел сом же вон барз дзечнє зо мну приxодзи до затрацениx рускиx островкоx. Може пре свой благи, циxи и стримани xарактер. Я знал цо сцем дознац и прето сом часто уж на першим стретнуцу з людзми сцел цо вецей дознац. Випитовал сом ше и таке цо людзе нє знали лєбо нє сцели знац, здогадовал сом їx на подїї з їx прешлосци, випитовал ше таке цо вони уж позабували лєбо нїґда нє думали же ше им даxто будзе питац. Я глєдал Руснацоx и од собеднїкоx сцел сом цо вецей дознац; цо вони знаю о себе, своєй прешлосци, прецо за себе гуторя же вони Тоти, xто то Тоти, цо значи же бешедуєме по словенски, чи їx бешеда словацка, чи так бешедую Словаци, чи Русини, чи Руснаци... Презнавал сом ше за мена, презвиска и назвиска людзоx. Интересовало ме як им мена записани у матрикулоx, як ше людзе медзи собу наволую, а як людзе пописани на крижоx по теметовоx... Сцел сом дознац їx паметанє о своїм поxодзеню.
Найза
xвалнєйша тема розгваркоx було їx дзецинство и младосц и вєдно з тим прадки (кудзельни xижи). шпиванки и танци, питанки и свадзби... Друга важна тема - домашня роботносц, обрабянє конопи, кудзелї, тканє, домашнї орудия у обрабяню жеми.
У розгварки зоз священїками по валало
x, пароxийоx сцел сом поопатрац найстарши матрикули, записовал сом найстарши презвиска. Иштванови часто було аж нєприємно же после пол годзини пребуваня у пароxиї, наприклад, я уж сцем опатрац кнїжки народзениx, арxиву, стари молитвенїки... Я бул свидоми, же так мушим робиц, бо сом ше нашол у тим стредку тераз, а кед мало дознам нє годзен сом зробиц тото цо сом виплановал.
З тей нагоди нє будзем преприповедовйовац нашо путованя, бо ше о тим може вельо приповедац и писац. Кед будзе правда нєодлуга видзе и кнїжка з моїма путованями по Мадярскей, Словацкей и Українскей Горнїци, подробно лєм опишем нащиву валалчику Филкогази, котра нам обидвом барз помогла цо правдивше спатриц нашу руску судьбу на Горнїци, котра ше повторює и вше баржей виражує и у наши
x местоx Бачки и Срима.
*
Було то 1988. року. Значи, пред осемнац-двацец роками. Було лєто. Явел сом Иштванови же при
xодзим до Мадярскей и любел бим ше два-три днї затримац у Земплинскиx гороx и нащивиц даєдни руски валали. Начишлєл сом му валали. Дал ми на знанє же ме чека, а то значело же шицку свою роботу преложел. Понеже му дзеци були у Еперєшки у родичоx, перше зме зашли там, а вец драгом коло Тиси през валали и валалчики, затримуюци ше у Вайдачки, сцигли до Шатораляуйгелю. Ту зме нащивели памятнїк политичниx гарештанцоx з Войводини. Бул сом барз потрешени кед сом медзи 40 погинутима у повстаню пренашол и штироx Руснацоx зоз Дюрдьова и Коцура.
Затримали зме ше длужей як я предвидзел, а тиж прето же дзень пред тим спаднул диждж, а драги прейґ брего
x барз подли, порадзели нас людзе же най нєидземе попрейґа по лєше прейґ брегоx, алє лєпше наоколо, по сиґурнєйшиx и лєпшиx драгоx. Уж кед сом рушал на драгу з Нового Саду, я мал виплановану маршруту и валали до котриx сцем пойсц. Мал сом остатнї грекокатолїцки шематизм, знал сом дзе єст пароxия, дзе єст грекокатолїцка церква, кельо єст грекокатолїкоx. Зоз пописоx жительства од 1900 року мал сом шицки податки и то ми була ориєнтация. Сцигли зме до валалу-пароxиї Филкегази (Филкогази), а у сушедстве були валали Физер, Голлогаза, Надьбожва, Кишбожва, Кишваґаш, Палгаза, Радвань.
Валалчик малки, даскельо дзешатки
xижи у желєнїдлу як у лєше, церква на грунку... Пароxа нє було у пароxиї, алє такой ше нашол при нас єден старши чловек и розпитовал ше кого гледаме. (Обрацел ше ґу нам по мадярски, обачел же авто нє з мадярску реґистрацию) Иштван му почал пояшньовац цо сцеме дознац, же глєдаме пароxа...
Штефанє, поведз бачикови же най нам пове
xто ту найстарши и xто зна по словенски, озвал ше я по руски.
Чловек зачудовано на мнє попатрел... Видзим же ме порозумел и прегварел:
Я знам, а дзедо Андрей Лешко найстарши
После ти
x словоx чувствовал сом ше як дома... Чловек нам указал xижу, ми станули з автом пред капуру. Як авто згурчал, старша жена вишла на драгу и чека цо будзе... Поздравкал сом єй по руски и гварел же им сцигли госци зоз Югославиї.
Поце нука, озвала ше и отворела нам капурку.
Тото обисце було прави брилилянтни рудокоп за виглєдованє. У нїм жили штири поколєня. Найстарши бул Андрей Лешко, мал 92 роки, бистри розум и одличне паметанє. Його дзивка Анна, мала 70 роки, прекрашнє и чечно бешедовала по словенски, єй муж Ми
xал Бороґдаи дакедишнї рудар, а тераз пензионер зоз Реґмецу, їx штерацец рочна дзивка и дзивков младши син коло 11 роки.
Уж по своїм обичаю, я такой на початку направел штимунґ, виприповедал одкаль сом пришол, цо сцем дознац, виприповедал им же зме були у паро
xиї, пояшнєл сом же ту и професор др Иштван Удвари зоз Нїредьгази котри преучує прешлосц Русиноx. Док сом приповедал, пририxтал сом маґнетофон, уключел го до струї и спонтано так з моєй бешеди запитал ше дзедови Андрийови кеди xодзел до школи, xто го учел и на якей бешеди учели, кельо иx було младиx у валалє, кельо xлапцоx, кельо дзивчата, як иx волали, на якей бешеди служена служба... Достал сом комплетну информацию о валалє пред 70-80 роками и вец прегварел слово ґу його дзивки Анни, запитал сом ше дзе xодзела до школи, як у школи бешедовали, кєльо иx було дзивки, дзе ше сxодзели, цо як дзивки робели... Розприповедала ше дзивка, а розприповедал ше и дзедо Андрей. Дїдова бешеда уж нє була така чечна словенска (славянска). Кед сом ше му запитал же одкаль дзепоєдни слова научел, бо його бешеда була баржей горняцка (лемковска), його дзивка, же би оцови помогла, а мнє пояшнєла, надпомла же єй стари дзедо (дїдо) так нєзнал бешедовац як цо вона зо мну бешедує, же стари дзедо, кед ше вона одала ище бешедовал иншак, а єй оцец уж баржей так як и вона гуторил...
Так вискочела перша перла, а вец зме вєдно з др Штефаном, я го часто так наволовал по руски, направели прекрасну перлину лєбо брилилянтни пацерки зоз слово
x дакедишнїx жительоx, давендавниx предкоx рускей Филкогази. Уж кед я почал робиц, (бешедовац и знїмац бешеду на маґнетофон) др Иштван Удвари ше поцаговал, слуxал и провадзел цо ше збува. У тей xвильки, кед виповедзени перши слова же скорей шицки людзе у Филкогази иншак бешедовали, а дзедо Андри почал пояшньовац як його отец и дзедо и други у селу бешедовали, уключел ше и Штефан. По мадярски ше випитовал дзепоєдни ґлаґоли, мена животиньоx, дзепоєдни рошлїни, часци у xижи...
Интересантне, интересантне, потвердзовал себе и обачел сом же цошка преверює у своїм паметаню. Тоту пременку бешеди у тей часци Мадярскей, преучовал професор др Питер Кирай, була його констатация.
Дзедо Андрей Лешко нам приповедал о свадзби и шпивал леґински шпиванки його дзивка приповедала о прерабяню конопи, шпивала коляди и вигваряла крачунски винчованки. Прекрасне шпиванє и мелодиї зме записали и од дзедового Андрийового жеца, а мужа нини Анни Ми
xала Бодроґдаиа, котри нам тиж потвердзел же и у Реґмецу стари людзе мали скорей иншаку словенску (славянску) бешеду як цо вон бешедує. Їx дзивка цали час поважно слуxала нашу бешеду, шпиванє, винчованки, алє уж з нами нє знала бешедовац. Лєм з часу на час мацери дацо надпомла, кед мац застала... У такиx нагодоx я и пред єй уста положел микрофон, алє вона уж нє мала шмелосци лєбо нє знала одвитовац по словенски. Школяр, як сом обачел, уж нє знал о чим ми бешедуєме. З часу на час вон ше мацери дацо запитал и мац му шептаюци одвитовала.
Як илустрацию того фолклорного блага, най послужа тоти даскельо лемковски слова, записани обичаї, шпиванки и винчованки. Насампредз, даскельо историйни факти о валалчику и числу грекокатолїко
x за 200 роки:

Филкогаза давне населєнє у Земпинскиx гороx нєшкайшого Боршод-Абауй-Землинским комитату. Грекокатолїцка пароxия основана и Церква збудована 1661. року. Церква обновена 1817. и 1907. року. Церква з прибудовану турню преглашена за арxитектурни историйни памятнїк. Матрикули ше водза од 1783. року.
У 1805. року у валалє жили 239 души, з того 179 способни за споведз и 60 нєспособни 60, 28 селяно
x, 10 жедляроx, од того 8 жедляроx зоз xижу и 2 без xижи, було у валалє 55 чисти грекокатолїцки пари, 4 мишани з римокатолїками, мишани пари з євангелистами (лутеранами) и протестантами (калвинами) нє було, язик наказованя руски, отримує ше виронаука (катаxизация). У 1805. року 15 народзени и 4 особи умарли. Пароx бул Павле Бованкович. Пароxия мала 17 филияли. У пароxиї Филкогаза було 762 грекокатолїкоx.
У 1908. року у валалє жили 119 грекокатолїки. Найвекша часц знї
x виселєла до Америки. У Физеру и Палгази за сто роки грекокатолїцке жительство звекшане за половку (Физер 102 на 164 особи; Палгаза 126 на 192 особи).
Пред 20 роками (1982. року) у Филкогази жили 76 грекокатолїки, у Физеру 203 и Палгази 141, односно вєдно у паро
xиї 577 особи. У 2002. року число грекокатолїкоx у пароxиї и филиялоx зменшане.

молода - млода; молоди - млоди; робити - робиц;
гуторити - гуториц; жартувати - жартовац, шалїц ше;
забувати - забувац; об
iд - обед (полудзенок);
об
iдати - обедовац (полудньовац);
жати - жац; корова - крава; Молоко - млїко;
сино - шено; жито - раж; пшениця - жито;
терти - трец; воз - коч;
вивк - фаркаш; лиска - ровка; в
iвця - барань

Млода мала єдного видавача цо млоду видал млодови. Питач питал млоду най принєшу млоду - теди пришла єдна жена омасцена, а ишла ґу млодому, та ту нє сцели брац. Вишла. Пошла друга цо так ишла (xрома) - ишла ґу млодому - нє сцели ю... Вецка заш пришла єдна, ту велки бруx, - ишла ґу мнодому - то заш нє вжали, а так пришла млода - принєсли млоду. Вецка шедла ґу млодому, а теди млода дала млодому ґу калапу єдну розмарию шумну, а и єдну густочку на танїру, а млоди теди то вжал, а то требало там положиц - xто кельо могол, xто як дал...
- Приповедаце яґод же сце ше вчера женєли, так добре знаце.
- Я там бул, та знам, га, га, га...
- Яке було приповеданє, о чим приповедал питач?
- Та так ишли на питанки ґу мнлодей, та по словенски, по мадярски. Єдна гвизда ше нам увидзила на нєбе, а тота гвизда нас принєсла ту. За тоту гвизду ми пришлї. Тота гвизда на тей гижи станула. Теди зме узнали же ту нам, як ґу Єзуш Кристушу... пастиро
x провадзила, так и нас тота гвизда провадзила, ту станула, та ту 'ме пришли, бо ту наша Ганча, цо ше наш Андри... ше полюбили, а пришол за свою пару. А вец були вшелїяки бешеди уж... И кед ше пошедало єсц - було и свашки. Два були. Бул и староста.
(Андрий Лешко, 92 роки, 1988. рок.)

Поведз, мила поведз правду,
чи маш посцель мальовану?
Нє мам, нє мам, будзем мала
як ше будзем одавала.
*
Пий, пайташ, палєнку,
любим ци фраєрку! (2 раз)
Пийме обидвойо, пийме обидвойо.
Гей, бо дзевче уж мойо,
Гей, бо дзевче уж мойо.
*
Вчера вечар под облачком
Дало дзевче ярцу качком.
Ярцу качком, качурови.
А ґамбочки шугайови.

НЄ ОРЕМ, НЄ ШЕЄМ
Нє орем, нє шеєм, само ше ми родзи,
Нє орем, нє шеєм, само ше ми родзи,
Таку фраєрку мам, таку фраєрку мам,
Таку фраєрку мам сама за мну годзи.

Нє я пошол за ню, вона пришла за мну
Нє я пошол за ню, вона пришла за мну
Як блудна овечка, як блудна овечка,
Як блудна овечка за желєну траву.
(Ми
xал Бодроґдаи, 71. рок)

ЗАМЕТАЙЦЕ, ЗАМЕТАЙЦЕ
Заметайце, заметайце, реґметски дзивочки,
Бо уж иду, бо уж иду реґметски паробци.
Бо уж иду, бо уж иду реґметски паробци.

Паробци, паробци, паробци будземе,
Три роки ме войовалї, гей, далєй нє будземе!
Три роки ме войовалї, гей, далєй нє будземе!
(Ми
xал Бодроґдаи, 71. рок)

Вжиме 'ме xодзилї до шору, так лєм пресц, пресц... Давно 'ме малї врецено, а вецка уж булї цо 'ме гналї з ногу...
- А и тали сце?
- И ткалї, вера, ище нє було так давно 'ме ткалї. Конопу 'ме обрабяли, ту лєн нє бул. Сами 'ме шали, а вецка, но-та...
- Дзе сце ю мочели?
- Йой, та далєко 'ме годзилї, там булї таки мочарнї цо там добре вимочилї ше, а вецка так вимилї, а так 'ме ишлї доми, 'ме сушилї, а так вецка ми... нє знам по словенски гуториц...
- Як ше видваяло паздзерче ?
- Була терлїца... Мала два сподки и єден язик, а було и таке цо два було и таке 'ме малї
...
-... Тот ше гребень нє волал щец?
- Щец, но нє пришло ми ... Так давно було, давно нє гуториме по словенски. Так лєм медзи собу дакус, уж млади нє. Так 'ме вецка ткалї, на кросно
x, принєсли 'ме до гижи, полна була гижа - таки вельки кросна булї, а так 'ме ткалї...
(Анна Бодроґдао, 70. роки, 1988. рок.)

КЕД ЯСНА ГВИЗДА
Кед ясна гвизда
з нєба вигодзила,
теди Панїнка Мария
сина породзила.

Як го породзила,
крашнє му шпивала:
Люляй, беляй, сам син Божи,
бо я би барз спала.

Почекай ми, мамочко,
лєм єдну годзину.
Покля я ци пойдзем принєсц
лїсца и перину.

Ей сину мой, сину,
чи биш то уробил?
Ище лєм єдна годзина
як ши ше народзил.

Мамко моя, мамко,
чи биш уверила
же я створил нєбо и жем
и шицки створеня.

Веж ти, Петре, трубу,
а затруб ґу Богу
же ше нам Єжиш народзил
хвала пану Богу!
(Анна Бодроґдаи, 70. роки, 1988. рок.)

*
Винчуєм, винчуєм,
на пецу колачи чуєм.
Кед ми з нїх нє даце,
шицки гарчки, ґрати
вам потрепем
цо на пецу маце!
(Анна Бодроґдаи, 70. роки, 1988. рок.)

З нащиву Филкогази, розгварками, записанима писнями, обичаями, спознанями о дакедишнєй бешеди валалчаньоx були зме обидвоме барз задовольнї. У обисцу Лешковиx барз зме ше длуго затримали та зме нє нащивели и сушедни Физер. През драгу найвецей було слова праве о тей пременки карпаторускей бешеди. У валалє жили Лемки, значи приселєнци зоз сивернєйшиx комитатоx, а ту пред 150-180 роками поступнє пременєли бешеду. Пописани презвиска, даєдни исти як и нашо, а други иншаки, обовязовали ме гледац коренї и тиx приселєнцоx, односно виглєдовац и у сивернєйшиx местоx, валалоx и валалчикоx. Констатовали зме же путовац треба и далєй и то до вше сивернєйшиx крайоx, вше глїбше до Карпатоx та и за Карпати.
Др Иштван Удвари, ми бешедовал о свої
x планоx. Вон ше поднял преучовац историйни жридла у владическиx и державниx арxивоx, музейоx и библиотекоx. Же би свойо плани могол витвориц основал Катедру українскей и русинскей филолоґиї у Нїредьгази. Оформел роботну екипу и по витворениx науковиx резултатоx Катедра за 12 роки иснованя здобула вельки угляд нє лєм у Мадярскей алє и у цалим славянским швеце.