ВИТИРВАЛИ И ДОШЛЇДНИ БОРЕЦ ЗА РУСКЕ ЄСТВО

(Ґу 75-рочнїци од народзеня Дюри Латяка)

 

Дюра Латяк (народзени 31. октобра 1933. року), писатель, публицист, прекладач и активни дружтвено-политични и културни дїяч витворел надзвичайне дїло у културним живоце нашого народу. Од 1954. року роби як новинар Радио Нового Саду, а од 1956. року як новинар Руского слова, же би новинар з любови остал аж по нєшка. Вецей як 50 роки є и на ветрометини руского явного думаня, обвиньовани пре препущеня и премахи других, виновати без вини, нападани пре власну дошлїдносц и витирвалосц у охрани руского єства и националного идентитета, котрому фундаменти, културни и национални напрям поставели предняки руского народу з вигласану Резолуцию на сновательней схадзки РНПД 1919. року.

Свойо моци и творчи потенциял виражовал нє лєм як новинар и публицист, цо шлїдзело з його професиї, алє и як писатель и дружтвено-политични роботнїк у Руским Керестуре, Кули и Новим Садзе, єден час з вецей як 30 задлуженями, та и як културни дїяч: музикант (гудак), шпивач, радио ґлумец и ґлумец на сцени у вецей руских културних дружтвох, аматерским и професионалним РНТ Дядя.

Писал новинарски прилоги, публицистични и науково тексти, виношел свойо погляди у преси, периодики, на радию, на наукових конференцийох и у наукових зборнїкох... Участвовал у руководзцих структурох трох наших националних институцийох и манифестацийох Червеней ружи, Мемориялу Петра Ризнича Дядї и Дружтва за руски язик, литературу и културу. Учаснїк є и прихильнїк стваряня Союзу Русинох и Українцох Републики Горватскей, учаснїк снованя Союзу Руснацох и Українцох Югославиї (нєшка Сербиї), алє и креативна и творча особа у представяню нашей културней дїялносци домашнєй и шветовей явносци. Грає у вецей оркестрох, шпива у вецей хорох, дуетох, хлопским вокалним составе Новосадски товарише, пише тексти за нови композициї, ґлуми у велїх представох, бави як ґлумец у вецей филмох, пише сценария за уметнїцки и документарни филми. З любову и пожертвовносцу представя и манифестує нашу националну културу у Югославиї, Сербиї и иножемстве Чехословацкей, України, Польскей... Алє вше з виповедзеним и написаним словом и дїлом представя Руснака як Русина, припаднїка українского народу зоз иснуюцима окремносцами и специфичносцами пре власни културни розвой, а пре оддалєносц од матичного українского народу.

На початку своєй креативней редакторскей роботи найвекшу увагу пошвецує Володимирови Гнатюкови и вєдно з його дїлом до руского народного паметаня и народней свидомосци враца почуванє о нашей националней (рускей) вредносци. Обявює 1967. року вибор Гнатюкових приповедкох и 1972. року писньох, же би о нєполни 15 роки Руске слово видало вкупни дїла того українского и нашого великана, врацел народу и однял од забуца вкупни, пред сто роками записани наш народни скарб.

Творча литературна, публицистична, новинарска и прекладательна дїялносц Дюри Латяка барз обсяжна. У рижних публикацийох обявел вецей як сто писнї, приповедки и гуморески, преложел на руски язик вецей як сто писнї, приповедки, театрални фалати, публицистични написи, популарни и науково сообщеня. Лєм у новинох Руске слово обявел 466 написи, односно библиоґрафийни одреднїци.

Свойо роботи новинарски и публицистични написи, литературни твори (писнї, приповедки, гуморески...), прикази, есеї, портрети, некролоґи и инше обявйовал у: Дзвонох, Новосадских дзвонох, Шветлосци, Новей думки, Литературним слове, Маку, Творчосци, Виснїку култури, Studia Ruthenica, Гласу Союза, Думкох з Дунаю, Календарох (Народним/Руским/Християнским), Пионирскей заградки, Дневнику, Сучасним образованю, Лексикону писательох Войводини, Енциклопедиї Нового Саду, Билтену Покраїнского завода за учебенїки, Индексу...

У часопису Шветлосц обявел 73 ориґинални написи и 75 преложени твори (писнї, приповедки, рецензиї, науково статї, театрални фалати) и то зоз сербского, горватского, македонского, словенского, словацкого, українского, польского и росийского язика.

Вирни бул сотруднїк нашей найчитаншей кнїжки Народного/Руского/Християнского календара. У календарох обявел 71 ориґинални прилог (портрети, некролоґи, писнї, гуморески).

Як длугорочни редактор Видавательней дїялносци Руского слова пририхтує, редаґує и як автор видава вецей як 30 кнїжки у котрих облапена и його дїялносц и творчосц раз як составяча, другираз як редактора, трецираз як прекладача, штвартираз як автора прилогох.

Написал значне число литературних творох: писнї, приповедки, гуморески. Обявел єдну кнїжку приповедкох Тал и други приповедки (Нови Сад, 1982), два моноґрафиї Руске слово 19451985 (Нови Сад, 1985) и Двацец пейц роки АРТ/РНТ Дядя (1970-1995) (Нови Сад, 1997) и кнїжку гуморескох Ферков дньовнїк (Нови Сад, 2007), а у 2008. року ма висц на двох язикох (двоязично на сербским и руским) Моноґрафия о театралней дїялносци Руснацох.

Патраци у цалосци, нєкомплетна библиоґрафия Дюри Латяка облапя коло 900 рижнородни одреднїци. Наприклад, раз одреднїцу представя єдна нова писня, другираз обсяжне наукове сообщенє обявене у кнїжки Українски Карпати, а трецираз преложени роман Ана Каренїна од Лєва Толстоя, наменєна як лектира школяром керестурскей стреднєй школи.

 

Активни дружтвено-политични роботнїк,

писатель и всестрани аматер

 

Дюра Латяк припада ґу плеяди тих руских дружтвено-политичних и културних дїячох котри од уключованя до роботи зношели найвекшу одвичательносц за наш културни и национални розвой. Особна робота и дружтвени обовязки були му на першим месце, а школске и факултетске образованє мало ушлїдзиц познєйше. Так и Дюра Латяк школского 1961/1962. року закончує Висшу школу дружтвено-политичних наукох у Новим Садзе, а за правни факултет уж нє було часу. Дружтвени задлуженя, медзитим, ше вше швидше звекшовали. Од 1956. року є предсидатель Општинского комитета младежи у Руским Керестуре (1956-1960), а потим и член Срезкого комитета младежи Вербаского среза (1957-1961), та и Покраїнского комитета младежи зоз штиророчним мандатом (1958-1962). Од 1961. року є и одборнїк у Скупштини општини Кула, предсидатель Совиту за просвиту, културу и физичну културу и предсидатель Општинскей ради СО Кула (1962-1965). У периодзе 1962-1963 кратки час професийно роби як предсидатель Општинского одбору Социялистичного союзу роботного народу Општини Кула, а 1963-1965 є и посланїк Скупштини Социялистичней Автономней Покраїни Войводини и у рамикох того и член Совиту за просвиту и културу. Як предсидатель Комитета младежи успишни є орґанизатор културного живота валалскей, стредньошколскей и студентскей младежи у Руским Керестуре. Дзекуюци активносци Клуба штредньошколцох и студентох, котри робел у составе Союза младежи, 1962. року настал Фестивал култури Червена ружа.

У истим чаше (1963. року) Дюра Латяк меновани за главного и одвичательного редактора Кулских новинох, же би по їх пририхтованю за виходзенє, истого року бул з боку Покраїни Войводини меновани за главного и одвичательного редактора новинох Руске слово, а два роки познєйше, 1965. року, меновани є и за директора Новинско-видавательного подприємства Руске слово. Попри вельочислених дружтвених задлуженьох и каждодньових обовязкох Дюра Латяк реализує вимоги єдней часци рускей интелиґенциї и з потримовку Видавательного совиту од 1966. року знова почина виходзиц часопис за литературу, културу и дружтвени питаня Шветлосц. Источашнє Латяк активно уключени до орґанизацийних целох Фестивала Червена ружа, а тиж грає и у новооснованим смиковим оркестру под руководством познатого керестурского музичара и мелоґрафа Якима Хоми.

Под час його руководзеня зоз подприємством, 1968. року окончене видвойованє Друкарнї Руске слово до окремного подприємства и пресельованє редакцийох до Нового Саду як окремного подприємства. Понеже Дюра Латяк нє жадал конкуровац и на други мандат за директора подприємства, меновани є за главного и одвичательного редактора Видавательней дїялносци у истим подприємстве. Уж такой у юлию 1970. року вєдно зоз представнїками Етноґрафского института Сербскей академиї наукох и уметносцох з Беоґраду орґанизує наукове совитованє на тему Традицийна култура войводянских Русинох и Українцох. На тим совитованю мал и сообщенє под насловом Значенє наукового приступу ґу виучованю традицийней култури Русинох-Українцох за дальшу националну еґзистенцию и розвиток.

Креїрованє рускей културней и националней политики по седемдзешати роки ХХ стороча, сцели ми або нє, виражовало ше прейґ дїялносци новинарских кадрох НВП Руске слово. Новинарски написи зоз своїма порученями и директне анґажованє новинарох представяли приклад як ше треба анґажовац у розвою и афирмованю нашей народносци. Без дружтвеней и материялней потримовки, котра ушлїдзує после 1954. року, ми були осудзени на нєставанє-асимилацию. З таким становиском партиї и держави велї нашо напредни интелектуалци ше нє могли помириц. З часу на час преберани менши акциї, а у 1967. року єдно число новосадских интелектуалцох пре обставини у рускей народносци директно обвинює Дюру Латяка. Наводно, вони були нєзадовольни зоз ушорйовацку политику яку запровадзовал Латяк и тедишнї Видавательни совит, поднєсли петицию зоз 159 подписами ПК СК Войводини у котрей обвинєли Латяка як директора и главного и одвичательного редактора пре предлужованє здуманей словакизациї Руснацох у Югославиї. На орґанизованим совитованю руских и українских интелектуалцох и дружтвено-политичних активистох, на котрим були присутни и делеґациї зоз Горватскей и Босни и Герцеґовини, як заключна формулация совитованя констатоване же ушорйовацка политика у Руским слове була добра и же нїякей словакизациї нє було, а же питанє националней опциї Руснацох треба же би було препущене науки, док за шицки други отворени питаня ССРН Войводини достаточна платформа за їх ришованє. У сущносци дискусия указала же главни циль нє була пременка ушорйовацкей политики, алє пременка кадрох на руководзацих местох у Руским слове и на їх места меновац иницияторох петициї.

 

Префинєне чувство за братство и заєднїцтво

 

После 1956. року барз чежко ше було национално отримац и розвивац руске школство, видавательну дїялносц и културу. Наступел час рускей националней дипломатиї и укладанє надзвичайних усиловносцох же би ше у тих нєвигодних обставинох обстало-отримало. Требало мац префинєне чувство за иснуюцу партийну и державну политику и у рамикох єй афирмованя стваряц можлївосци и за наш културни и национални розвиток. Тото префинєне чувство у тих зложених обставинох мал Дюра Латяк и свойо моци укладал спрам обновеного националного препороду. Як руководитель, новинар и активни дружтвено-политични роботнїк стара ше о розвою Руского слова, видавательней дїялносци, Фестивалу култури, драмскей творчосци... Находзи ше у руководзацих структурох Фестивала Червена ружа, Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Дружтва за руски язик, литературу и културу и єден є з иницияторох обєдиньованя и вертикалного повязованя Руснацох и Українцох Сербиї, Горватскей и Босни и Герцеґовини ище 1967, кед основани лєм Союз Русинох-Українцох Горватскей.

У 1974. року Дюра Латяк дожил нєприємносци на новим роботним месце. Найблїзши його сотруднїки у Руским слове, члени Союзу комунистох, а завидлївци-кариєристи, же би здобули власни угляд и пресциг у иснуюцей дружтвеней чистки обвинюю Дюру Латяка за українски национализем. Приписую му українченє Руснацох. Приписую му, у ствари, тото цо дзепоєдни з нїх, а тераз члени комисиї, сами робели и зробели. После єдного рока малтретированя и винаходзеня вини, Дюра Латяк достава лєм товаришску критику, а члени комисиї пре свойо препущеня у роботи партийно карани, доставаю остатнї опомнуца пред виключеньом зоз Союзу комунистох. О кратки час после тей нєприємней подїї Дюра Латяк на предлог членох колектива Руского слова одликовани зоз Орденом роботи зоз стриберним венцом, цо була достаточна сатисфакция як за ньго так и за роботни колектив же у його написох и редакторскей роботи нє було нїякого українского национализма.

По преселєню до Нового Саду Латяк предлужує свою дружтвено-политичну и културну активносц. Активни є член у руководзацих целох КУД Максим Горки и член хорскей и драмскей секциї. Єден є з иницияторох снованя Аматерского руского театра Дядя (1969-1971) и член його перших руководзацих целох, а єден час и предсидатель. Од 1968. року активно сотрудзує зоз Руску редакцию Радио Нового Саду, спочатку у информативних емисийох, а познєйше и як ґлумец у радио драмох за дзеци и старших, та автор гомористично-сатиричних скечох и гуморескох, а познєйше и сценарийох за новорочни телевизийни гумористични емисиї, та и сценария за документарни и бавени телевизийни филми. Сотруднїцтво з Рускима редакциями Радия и Телевизиї предлужел и после пензионованя 1991. року. Автор є и филмского сценария на сербским язику з насловом Два лїца єдного живота, по котрим познати новосадски режисер новосадскей филмскей хижи Тера Бранко Милошевич знял филм под новим насловом На своєй жеми. Тот документарно-бавени филм на вецей заводи емитовани нє лєм прейґ ТВ Нови Сад, алє и прейґ цалей тедишнєй югославянскей телевизийней мрежи. У 2002. року написал сценарий за документарни филм на сербским язику под насловом Русини у Войводини, котри наручел беоґрадски Центар филм, а емитовала го на вецей заводи Телевизия Нови Сад.

У 1974. року Латяк вибрани за члена Дружтва писательох Войводини, 1976. року є член Предсидательства Кнїжовней заєднїци Нового Саду, а 1978. року и єй предсидатель и член Предсидательства Дружтва писательох Войводини и його подпредсидатель и член Предсидательства дружтва писательох Югославиї у єднорочним мандату по функциї, и, у єднорочним мандату после того, як делеґат зоз Дружтва писательох Войводини.

Од 1976. року Дюра Латяк перши предсидатель Заєднїци аматерох при Културно-просвитней заєднїци Городу Нового Саду, а од 1981. року є член Предсидательства Културно-просвитней заєднїци Городу Нового Саду, а од 1984. по 1988. и його предсидатель. На початку 1981. року вибрани є за вивершного секретара за културу Городского комитету СКВ Нови Сад и тоту длужносц окончує волонтерски аж по 1986. рок. У истим периодзе є и подпредсидатель Дружтва новинарох Войводини и член Надпатраюцого одбору Союзу новинарох Югославиї. Од 1980. року є член Предсидательства Союзу аматерских театралних дружтвох Войводини зоз штиророчним мандатом и його предсидатель зоз єднорочним мандатом по 1984. рок.

Од 1986. року Дюра Латяк ше престава занїмац зоз дружтвено-политичну дїялносцу, а свою активносц предлужує лєм на планє култури. Од 1989. по 1991. рок роби у Редакциї новинох Руске слово як шлєбодни новинар, а у фебруару 1991. року одходзи до пензиї. После кадровских пременкох на чолє його матичней видавательней хижи Руске слово, у 1993. року нашол ше и вон на списку нєжаданих особох. Тирвало то аж по 2000. рок, т. є по час кед руководзенє з видавательну хижу превжали особи цо их меновал Кризни штаб. Аж теди, после седем рокох, Дюра Латяк прекрочел праг тей видавательней хижи, на поволанку нових руководительох и предлужел сотруднїцтво, котре тирва и нєшка.

Попри тим, Латяк од 1992. по 1999. рок робел як водитель-спикер и як заменїк редактора у Українскей редакциї Радио Нового Саду, котру основал и ушорйовал як главни редактор о. Роман Миз. Тота емисия емитована раз до тижня. У тей емисиї Латяк обявел значне число информацийох и интервюох зоз значнима представнїками українского народу як зоз України так и зоз шорох українскей националней заєднїци у Югославиї.

За свою длугорочну дружтвено-политичну и културну роботу Дюра Латяк достал вецей як трицец одликованя и награди, други припознаня и плакети и награди у предметох. Спомнєме лєм найзначнєйши: Стриберна плакета Дружтва новинарох Войводини (1975), Награда з Фонду Светозар Маркович Тоза (1975), Орден роботи зоз стриберним венцом (1976), Златна значка КПЗ Сербиї (1976), Искри култури КПЗ Войводини (1977), Октоберска награда Општини Нови Сад (1978), Награда Шветлосци Микола М. Кочиш за 1981. рок (1982), Повеля городу Нового Саду (1983), Значка ССРН Войводини (1983), Орден братства и єдинства зоз стриберним венцом (1985). Шлїдза подзекованя и плакети, дипломи, припознаня, окремни припознаня и грамоти як и плакети и награди у предметох.

 

Каждодньови културни дїяч, шпивач и ґлумец

 

Вельке число Руснацох по наших местох краши глїбоке почуванє и любов ґу рускей култури, ґу рускей фолклорней творчосци. То наша традицийна любов, алє и насущна потреба у очуваню националного єства, националного идентитета. Попри своєй каждодньовей роботи велї з нас активни члени културних дружтвох и у їх рамикох граю у оркестрох, шпиваю як соло шпиваче, у дуетох, у жридлових ґрупох, хорох, танцую у танєчних секцийох, ґлумя у театралних представох, пририхтую вистави домашнєй творчосци, пишу и малюю писанки, мотиви з народного живота... Дзекуюци праве такей добродзечней аматерскей роботи Руснаци як народносц жию, розвиваю ше и напредую. Тота руска пожертвовносц у розвою власней култури у сущносци фундамент нашого националного еґзистованя! Од своєй вчасней младосци, та по нєшка Дюра Латяк нє лєм же активни руководитель на вецей уровньох у културних институцийох Руского Керестура, Нового Саду и АП Войводини, алє є активни всестрани аматер: грає, шпива (соло, у дуету, хлопских вокалних составох, у вецей хорох), ґлуми на сцени, у филмох и у радио драмох. Трицец роки бул активни ґлумец у Радио емисиї На габох музики и гумору, за котру писал гумористични тексти и гуморески. Дюра Латяк бавел у вецей як пейдзешат (!) театралних представох и здобул вецей награди и припознаня. Спомнємє Стриберну и Златну плакету АРТ Дядя, Керамичну фиґуру награду за ґлуму на Покраїнскей смотри у Кикинди 1972. року, транзисторски радио награду за дикцию на Драмским мемориялє Петра Ризнича Дядї 1972. року, Златну значку КПЗ Сербиї 12. мая 1976. року, транзисторски радио-ґрамофон награду за ґлуму на смотри у Червинки 1992. року, Уметнїцку слику за ґлуму награда публики на Републичним фестивалє у Кули 2003. року, Подзекованє Театралного музея Войводини за сотруднїцтво 6. мая 2006. року.

Културну активносц после 2000. року предлужує и як пензионер. Зоз своїма сообщенями участвує на наукових сходох, пише тексти за нови музични композициї, пририхтує моноґрафиї з обласци музичней и театралней култури Руснацох, член є руководзацих целох Аматерского руского (познєйше Руского народного) театра Дядя аж по 2003. рок, кед тот театер реґистровани як професийна институция зоз шедзиском у Руским Керестуре под назву Руски народни театер Петро Ризних Дядя.

Гоч Дюра Латяк у другей половки 2008. року наполнює 75 роки живота, вон и далєй активно роби: пише тексти за нови композициї, шпива у хору, пише и редаґує Моноґрафию театралней дїялносци Руснацох. Жадаме му, насампредз, добре здравє, витирвалосци и вельо успиху у дальшей творчей роботи!

 

Мирон Жирош

 

 

(Шветлосц, Нови Сад, 2008, ч. 3, юлий-септембер, б. 421-428)

 

 

Початок :: Početak :: Home