ФЕДОР ҐОЧ – ЖИВИ ПАМЯТНЇК ПОЛЬСКЕЙ ЛЕМКОВЩИНИ

Културно орґанизовац и обєдинїц Лемком на Лемковщини удало ше аж 1961. року. И то, насампредз, дзекуюци упартим поєдинцом, медзи котрима Теодор (Федор) Ґоч, витирвали културни дїяч зоз Зиндранова забера почесне место. Нєпреривно му приписовани рижни «вини», а виновати бул же є Лемко, же люби свой народ, свой край и свою Лемковщину. Шовинїстична польска нєнависц, озда пре «три пальци и святе тройство» и пре першу збудовану православну Церкву после Операциї «Висла» у Лемковщини, а у Зиндранове, на чесц 1000-рочнїци приманя християнства у Києвскей Руси, пре Музей Лемковскей култури, цо го Федор створел у нашлїдзеним обисцу и загради своєй мацери и прадїда Теодора Кукели, пре перше основане културне дружтво на Лемковщини ище 1954. року котре давало концерти по околних валалох и дзвигало дух, указовало же Лемки жию и буду жиц на своєй жеми – бул и остал по нєшка «виновати» и нєприпознати у Польскей!

Ф. Ґоч, деталь з малюнка

Виновати без вини, судзени, гарештовани, а нїґда з боку держави нє рехабилитовани и наградзовани за свою културно-просвитну роботу у своїм народзе, нєшка 8о. рочни – представя велїчезни живи памятнїк з фундаментом у власней загради, постаментом у Зиндранове, а подобу, целом, духом и погладом над Нїзкима Бескидами – свою Лемковщину!

Федоров Ґочов дух жиє у тисячох нащивительох културней манифестациї «Од Русадля до Яна», дзешаткох тисячох нащивительох Музею Лемковскей култури у Зиндранове и вецей стотки тисячох нащивительох шицких потерашнїх двацецседем Фестивалох «Лемкивска ватра» у Ждинї, од котрих вельке число з «чужини», нащивююци свою Лемковщину, приходзи и до Зиндранова ошвижиц памятки, купиц журнал «Загороду» и поклонїц ше власним музейним святиньом.

Федор Ґоч музей сновал як памятнїк Лемком, їх иснованю на своєй споконвичней жеми, же би зачувал памятку будуцим поколєньом на далєку, алє и блїзку нємилосердну прешлосц свойого народу. Зачувал Лемком Лемкох, з їх красу, обичаями, словом и писню, облєчивом... Лемком як Лемком, свойому роду без националних блуканьох и баламутох. Прето у Музею памятнїки на Талергоф и Явожно, алє и Памятни мур з барелєфами лемковских великанох и духовну елиту, як етничну значносц и домолюбє.

Таки кредо Музей намага зачувац и нєшка. На Лемка героя Лемковщини, шлебодолюбивого, роботного, побожного. Може и аполитичного... Не запатреного и обшеднутого з власнима дзелїдбами, обциями и помильками. Прето, уж кед ше и Лемки почали медзисобно дзелїц после пуканя комунистичних обручох – Лемковске товариство Зиндранова, духовни патрон Музею, остало на своєй линиї, буц и остац звонка дньовей политики. Остало и надалєй запатрене до глїбинох часу, а цо далей од вонкашнїх вояценьох и розбиваня єдносци Лемковщини без Лемкох!

Музей остал Музей, скарбнїца духовней и материялней култури, нєшка малочислених бивательох Лемковщини, алє велїх, велїх госцох з Польскей, Европи и швета и стотки тисячох Лемкох розшатих по 17 обласцох Нєзависней України и розтрацених по сиверней и заходней Польскей, духовно затрацених, оцудзених и осудзених на нєставанє!

Ф. Ґоч и М. Жирош у Музею Лемковскей култури у Зиндранове 2009. року

Федоре Ґочу, Лемку, кажда Ци чесц! Винчуєм Ци 80-ти родзенї дзень! Любим це з братску любову пре Твою любов свойого и мойого народу! Пре упартосц, пожертвовносц и свою визионерку улогу на хасен свойого, мойого и нашого розселєного и затраценого народу по цалим швеце!

*

Кед войска 1947. року висельовала Зиндраново, Федор виучовал за скравца далєко од свойого дому. Алє врацаюци ше з дому до майстра истого дня, на автобускей станїци у Тиляви є влапене и гарештовани...

Мордовани, мучени, бити; а нє виновати, судзени и осудзени на 8 роки строгого гарешту и траценя 4 роки гражданских правох, як припаднїк УПА (Українскей повстанїцкей армиї) и «бандеровец», (член українскей националистичней орґанизациї), а як вояк постава «вояк-раб», рудар у рудокопе угля, а на шлєбоди после войска, накадзи почал духовно освидомйовац, препородзовац своїх Лемкох, знова є осудзени пре участвонє у «криминалним дїлу», а у сущносци пре «українски национализем» и гарештовани три роки. Виновати бул лєм прето же постал свидоми Лемко и борец за власну Лемковщину и єй културу.

После шицких тих страхотох Федор остал духовно млади и сцели живота! Намага ше ожиц лемковски културни живот, чуц писню, затанцовац танєц, вешелїц ше з парняками, своїм родом и народом. Бул нємирного духу и з тим духом знємирйовал других. Остал сам у власним доме, валал бул випражнєти, алє и нє празни. (По 1945. рок у Зиндранове жили 175 фамилиї, од котрих коло 25 фамилиї виселєни до Совєтскей України, вецей як 120 фамилиї депортовани и резселєни по Польскей, а 22 остали у валалє) Пренаходзел своїх Лемкох у сушедних валалох. Орґанизовал их.

Кед польска нєнависц и идеолоґия здобувала прешвеченє же скапал лемковски швет у Бескидох, озвал ше Федор Ґоч зоз своїм гудацким дружтвом. Накривел лемковски калап, заруцел лемковску гуню, вжал смик и гушлю (скрипку) до гарсцох и сциха заграл...

Заплакали сосни у «Загоради», берйозка ше випросцела, явор ше випнул, а букви, як мертва стража, поцихучки мелодию пренєсли по гору Кичеру... Моцни єй ехо знємирел гвизди на нєбе, почали моцнєйше швициц и пред очми трепециц! Возбудзела ше Тилява, Поляни, Команча...

Гудаци у Зиндранове 1954. року, други з правого боку Федор Ґоч. Истого року у Зиндранове основани и перши музично-театрални колектив у Лемковщини. Фото Павло Стефановски

Плакала гушля, а Федор з циґанску банду, препущел смуток скрипки старшим, а сам зоз бруґу бруґовал у тей капели (гудацким дружтве), док млади бруґар нє надроснул бруґу.

Грало ше и шпивало. Ґу писнї ше придружел танєц, зашпивали и старши валалчанє, цо остали у валалє у мишаних малженствох, та и их челядз. Пририхтали ше єднодїйки, шпивало ше и танцовало док банда грала, а вец – концерт у єдним, другим, трецим валалє. Ожила лемковска Зиндранова, зашпивали у лемковских валалох Тиляви, дали концерт у Поляни, Вильховцу и польских валалох коло Дуклї, у Яслинках и других местох. Найвекши успих бул кед театрална секция пририхтала «Лемковску свадзбу», котра знята є и емитована прейґ телевизиї Жешов. Було то 1955. року док ище у Польскей нє исновало УСКТ (Українске културно-просвитне дружтво), анї познєйша «Лемковска секция».

У 1969 року звекшує ше число лемковских колективох, отримани треци Фестивал УСКТ у Кошалини и од пейцох колективох -- Билянка, Ганчова, Зиндранова, Поляна, Бортне, створени колектив-ансамбл «Лемковина». Ярослав Трохановски ше врацел зоз Любина до горох, Федор 5 роки староста ансамблу, а 20 роки у нїм активно участвуе, шпива соло и у хору.

У 1988. року Ансамбл Лемковина одходзи до Канади на турнею, дава 24 успишни концерти, Федор шпивал соло «Куме Гнате».

Соха зоз журавйом и паланками у Скансену

Федор остал Федор, «Загорада» и єй будинки поставали вше полнєйши зоз шицким лемковским, назбераним, насампредз, зоз духовних святиньох – розваляних церквох, руйнованих теметовох, розваляних обисцох... Хрести, надгробни памятнїки, застави зоз церквох, крижи, часци иконостасох, образи з обисцох... И, насампредз, пренайдзени остатки воєних зраженьох, страшней войни на Дуклї, бо то такой при Зиндранове, за брегом, а у лєше. Приношел до свойого дому оружиє, шлеми, облєчиво, вояцку опрему, муницию... Федор то зберал... Зношел до обисца. Експонати було з дня на дзень вше вецей.

Претходни Предлужує ше

Початок :: Početak :: Home