ЛАТЯК, Дюра

 

ХРОНЇЧАР РУСКЕЙ ДУШИ

(Ґу 70-рочнїци од народзеня Мирона Жироша)

 

Мирон Жирош у нашей явносци познати уж вецей як пейц децениї. Перше як учитель и источасно як ґлумец-аматер и режисер-аматер у Дюрдьове, потим як учитель и моделар у Руским Керестуре, вец як правнїк у керестурскей задруґи Русин, потим як новинар у Руским слове, та як привредни руководитель у керестурскей землєдїлскей задруґи Перши май. Та заш лєм, найвисшу афирмацию здобул як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду, одкаль и пошол до пензиї.

Кед чловек наполнї седемдзешат роки живота, а ґу тому кед є и вецей як пейц децениї присутни у дружтвено-културним живоце Руснацох на тих просторох, вец ше вироятно зложиме же то и єдна з важних нагодох огляднуц ше на резултати яки таки чловек уложел до скарбнїци нашей култури. Єден спомедзи таких ювилантох и Мирон Жирош, наш познати новинар, публицист и наукови виглєдовач, котри 1. юния 2006. року наполнєл 70 роки живота.

Мирон Жирош ше народзел 1. юния 1936. року у Руским Керестуре. По законченю учительскей школи 1953. року у Зомборе перше место службованя му було у дюрдьовскей школи, дзе, попри роботи у класи зоз школярами, скоро 4 роки бул активно уключени и до роботи КПД Тарас Шевченко. Потим 1957. року преходзи на службу до школи у Руским Керестуре, дзе предлужує и свою дружтвену активносц. Дзекуюци тей активносци достава стипендию од Землєдїлско-продуковательней задруґи Русин з Руского Керестура и у периодзе 1959-1961. закончує висшу управну школу у Новим Садзе. После дипломованя єден кратши час роби як правнїк у спомнутей задруґи, кед вона интеґрована до Польопривредного комбината Црвенка у Червинки, Жирош преходзи до Руского слова и роби як новинар (1961-1962), а потим пошвидко преходзи до Землєдїлскей задруґи Перши май у Руским Керестуре за управителя.

По власним жаданю, пре дальше усовершованє, 1965. року розришени є од длужносци управителя и преселює ше до Нового Саду. Спочатку роби як педаґоґ и предлужує студиї на Правним факултету як позарядови студент. Кед 1966. року по дзешецрочней прерви обновени бешедни емисиї на руским язику на Радио Новим Садзе, Мирон Жирош ше враца до новинарства. Роби як новинар-редактор полни 25 роки. У медзичаше, 1969. року и абсолвовал на Правним факултету у Беоґрадзе.

Жирошово перши новинарски написи (обявени у Руским слове у чаше кед там робел) емоцийно набити як сам виявел у розгварки зоз Оксану Тимко, тедишню редакторку Новей думки (обявеней у ч. 109 од 1999. року, на бокох 15-21) нє облапени у библиоґрафиї його написох. Озда прето же то були актуални статї зоз обласци дружтвеного, привредного и културного живота у наших стредкох. Вони одсликовйовали обставини през його видзенє у хвилькох датого часу и нє ношели таки змисти котри би мали тирвацу вредносц. Медзитим, треба ту зазначиц же Жирош бул автор сатиричней рубрики Шнїц у Руским слове, котра поряднє виходзела вецей роки и после його одходу з Редакциї.

Як радийски новинар Жирош пише прилоги и редаґує Радио новини, потим Емисию за валал, як и емисиї з нашей прешлосци Давно, давно то було и Драги нашого живота. У чаше єдинственей рускей радио и телевизийней редакциї (1976-1980), а и познєйше, обявел вецей замерковани документарни прилоги на телевизиї и телевизийни филми. Зоз єдну свою радио-емисию за валал конкуровал на югославянским змаганю Охрид 1976. Тота його емисия преглашена за найлєпшу у информативней функциї. У єй рамикох була и гумористично-сатирична рубрика котру писал и читал Кооперант Федор (Микола Сеґеди). Нєодлуга потим и Радио Беоґрад у своєй емисиї за валал уведол подобну рубрику.

През 25 роки роботи у Рускей редакциї РТВ Нови Сад Мирон Жирош постал ношитель вецей наградох за новинарски прилоги: Награди часопису Шветлосц, Награди Дружтва новинарох Войводини за новинарски прилог, Награди КПЗ Войводини Искри култури за публицистику и Ордена роботи зоз стрибернима зарями.

Пошлїдки єдного автомобилного нєщесца очежали його рухомосц, нєобходну у каждодньовей новинарскей роботи. Прето вон 1991. року одходзи до скорейчасовей пензиї. Од того часу свойо творчи моци, знанє и богате новинарске искуство уклада до наукововиглєдовацкей и публицистичней роботи. Од пензионованя преважно жиє у Казинцбарцики у Мадярскей (зоз свою супругу др Марию Йоббадь и дзивку Анамарию), алє часто приходзи до Нового Саду, чий є стаємни житель и надалєй, и ту друкує свойо кнїжки.

Зоз библиоґрафиї його написох, котру педантно водзи од 1968. року, видно же по 2006. рок лєм у наших календарох обявел коло 50 преважно историйни написи, а значне число му обявене у Творчосци, Виснїку култури, Новей думки и Думкох з Дунаю, та у иножемстве у зборнїкох Українськi Карпати (Ужгород) и Studia Ukrainica et Rusinica Nyiregyhaziensia (Нїредьгаза, Мадярска) понад 20 написи и реферати. Белетризовани твори, драгописи, документарни статї и радио-драми (шицко вєдно 84) обявени му у емисийох Радио Нового Саду, Литературним слове, Руским слове, Маку, Дзвонох и часопису Карпатський край (Ужгород). На ТВ Нови Сад му емитовани коло 80 прилоги, а зачувани у документациї 22 репортажи и документарни филми. Прейґ радия му емитована 101 емисия под назву Давно, давно то було у тирваню од по єдну годзину. Даєдни з нїх репризовани и у 2005. и 2006. року, цо лєм доказує їх тирвацу вредносц.

Зоз тим нє заокружене Жирошово доприношенє нашей култури. Од 1998. року по нєшка обявел ище понад 30 написи и реферати. Поднєс и сообщеня на наукових сходох у Руским Керестуре, Шидзе, Новим Садзе и Вуковаре. Тоти роботи ище нє унєс до своєй библиоґрафиї, алє вони доступни нашей явносци прейґ нашей периодики.

Ґу спомнутому треба додац же Мирон Жирош од 1995. по 2006. рок видал и 8 кнїжки: Погляди до прешлосци (1995), Жива Горнїца (1996), Надїя под цудзим нєбом (1997), Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991 том I (1997), том II (1998), Мили сину мой (2002), Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001 том V (2003) и том IV (2004). Познате нам же вон уж ма порихтани до друку и VI том спомнутей кнїжки, котра чека заокруженє финансийней конструкциї, после чого будзе придати до друку.

Жирош библиоґрафию своїx роботоx подзелєл на штири часци. У першей часци облапени змисти його кнїжкоx и прикази и рецензиї о нїx. Друга часц облапя прегляд статьйоx (239 одреднїци), обявениx у рижниx часописоx, зборнїкоx и новиноx и подобниx публикацийоx, ТВ филми и ТВ прилоги, та 101 його радио емисию под заєднїцку назву Давно, давно то було. Треца часц у двоx поглавйоx приказує його роботу у новинарстве и виводи зоз преси и писмоx котри ше на тоту обласц роботи одноша. У штвартей часцу облапени 106 одреднїци о реаґованьоx на його цали творчи опус.

Познати науковец зоз Словацкей, академик проф. др Микола Мушинка у своєй рецензиї з нагоди виходу з друку перших двох томох Жирошовей моноґрафиї Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-1991, обявеней у часопису Новосадски дзвони ч. 4-6/1999 (бок 18), написал и тото:

Новинар Мирон Жирош анї нє професионални науковец, анї универзитетски професор, а заш лєм написал кнїжку за яку би му гоч котри универзитет або академия наукох могли додзелїц званє професора або доктора наукох. Його двотомна моноґрафия Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1 006 боки) одвитує основним критерийом наукового виданя, гоч є наменєна широкей явносци.

Покойни учитель Михайло Ковач ище за живота, з нагоди виходу з друку пиятого тома Жирошовей спомнутей моноґрафиї, обявел огляднуце на ню у Руским слове число 16 од 16. априла 2004. року (бок 11), у котрим написал, медзи иншим, и тото:

Без огляду до яких файтох дахто будзе раховац тоти записи, и тота кнїжка о хторей бешеда и гевти шицки цо их тот вредни, витирвали автор написал, останю драгоцини скарб и памятнїк єдней малей гарсточки народу, як дарунок, алє и як опомнуце же дзе нам грожи опасносц од нових мочарских розлївох. Час хтори Мирон Жирош описує иншаки од терашнього у яким жиєме. Вон описує живот Руснака у хижох и цесних и лїхих, алє зоз вельку фамилию. Розсельовал ше на хижу пенєж заробиц, хижи и жеми вше мало було, места у наших руских валалох за шицких нє було.

Нєшка у наших валалох нє хижи алє палати, алє у тих палатох мало колїски. Кельо знам, у велїх празни обисца. Тераз би их насельовац, а там дзе себе нови енклави основали хто зна чи буду мац нагоду читац голєм даєдну з драгоциних кнїжкох, котри им написал мой приятель и сотруднїк.

Мр Дюра Гарди, рецензуюци штварти том спомнутей Жирошовей моноґрафиї у часопису Шветлосц ч. 4/2004 (боки 477-480), написал:

Кнїжка Мирона Жироша у вецей значних сеґментох потвердзує свою вредносц. Вона представя по нєшка найобсяжнєйши историоґрафски прегляд прешлосци и розвою ремеселнїцтва, тарґовини и погосцительства при Руснацох. Винєшена фактоґрафия у широких хронолоґийних рамикох доприноши спатраню зложених привредних и социялних процесох, же би источашнє дополнєла спознаня о цалосней историї Руснацох на подручу Бачки, Срима и Славониї.

А мр Живко Попов, у рецензиї зборнїка Руснаци у Сримскей Митровици (статї и материяли), обявеного з нагоди означованя 150-рочнїци од приселєня Руснацох до того сримского городу (Сримска Митровица Нови Сад, 2004), кед слово о Жирошових прилогох, констатовал:

Мирон Жирош у Зборнїку заступени зоз трома роботами Срим нови дом, Привредни живот Руснацох у Сримскей Митровици, Бурлак зоз Сави зоз котрима допринєс же би нашо спознаня о Руснацох-Митровчанох були значно преширени. Шицки тоти роботи резултат вецейрочних виглєдованьох по жридлових документох по кнїжкох народзених, кресцених, винчаних и умартих у грекокатолїцких парохийох у Шидзе, Бачинцох и Сримскей Митровици. Зоз архивней будови о митровицких ремеселнїкох видвоєл драгоцини податки о Руснацох-ремеселнїкох и привреднїкох и при тим наведол шицки привредни дїялносци з котрима ше митровицки Руснаци занїмали наводзаци поєдинєчно шицки мена и файти дїялносцох з котрима ше занїмали. (...) Видзвигнуце велїх руских фамилийох Мирон Жирош видзи, праве, у їх уродзеней приданосци роботи и творчосци. То крашело перших приселєнцох, а тот култ роботи прикмета Руснацох и на концу ХХ вику.

Як рецензент Жирошовей кнїжки Мили сину мой о. мр Михайло Малацко медзи иншим написал:

Кажда кнїжка Мирона Жироша то и його власна порука, та гоч, як и ту приклад, и прейґ цудзиx писмоx, писаниx зоз йому цудзу руку, алє видзи ше ми зоз його шерцом, як вон гвари: же би ше читаче задумали... (XII). Його кнїжки обовязно дробнїчково заинтересовани зоз кажду судьбу нашого чловека, часто ше у нїx од маси податкоx траци цалосц, а знова, праве прето, после того як зме пречитали кнїжку у души нам остава рика чувствоx: сочувствиє, радосц, жалосц, нїжносц шицки стадиї витрапеней на рижниx простороx рускей души.

Праве тото треба наглашиц: вельо титули ше приписую Миронови Жирошови публицист, новинар, историчар... По моїм думаню найбаржей му придатни термин xронїчар рускей души. Историю найдземе у рижниx кнїжкоx рижниx автороx. Алє же бизме нашли руску душу вше баржей зме примушени поглєдац даєдну од кнїжкоx Мирона Жироша. Мили сину мой перла медзи нїма.

На пияти том Жирошовей моноґрафиї рецензию написал и кандидат филолоґийних наукох др Иван Хланта, заслужни дїяч уметносци України зоз Ужгороду. Вон, медзи иншим, спомнул и тото:

У своєй кнїжки Бачванско-сримски Руснаци... Мирон Жирош, гоч и нє наглашує, медзитим на конкретних прикладох поєдиних фамилийох, родзинох, вообще бачванско-сримских Русинох, доказує же ми шицки, етнїчни Русини маме заєднїцки родословни корень. И то барз важне знац, особлїво нашей младежи як у України, так и у швеце. И нє сепаратизем, нє тунї политични шпекулациї, алє праве таки кнїжки як пана Жироша, даваю нам сиґурносц и розуменє нашей историї, наших заєднїцких поглядох на нашу вчерайшосц, нєшкайшосц и будучносц. (...)

А у цалосци кнїжка Мирона Жироша Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце 1745-2001, том V виданє аж и пребарз потребне. Автор на конкретних прикладох, на живим народним язику подзвигнул цали ланц драгоциних историйних, етноґрафичних, духовних пасмох, зробел тото цо по тераз нє зробели науковци.

Нє мож нє спомнуц и у тей нагоди же Мирон Жирош 20. мая 2000. року на схадзки Историйно-филозофскей секциї Наукового товариства Шевченко (НТШ) у Ню Йорку (на предкладанє своїх двох членох проф. др Василя Маркуса и о. мр Романа Миза) вибрани до єй членства, а Управа НТШ Европи (зоз шедзиском у Сарселу, Французка) 23. юния 2000. року го єдногласно прияла за члена НТШ Европи.

Гоч у половки 2006. року наполнєл 70 роки живота, Жирош и надалєй интензивно зазберує документи о нашей прешлосци, та ше можеме наздавац же нам у блїзкей будучносци подарує ище по тераз нєпознати, або барз мало познати информациї зоз тей обласци. Жичиме му насампредз доброго здравя, а потим и вельо успиху и витирвалосци у дальшей творчей роботи!

 

 

Початок :: Početak :: Home