Лем го хомонтом...
Было то дівча румяне, дост туге, веселе и робітне. Улька робила вшытко што треба в поли и в стайни, и коло хыжы, а и в корчмі мыла, прятала, палила в пецах (переважні в суботы коли жыдам не вільно было робити), а же Щетина мешкав по сусідскы з Йоском, то Улька спати ходила домів, бо в Йоска місця за дуже не было, За то, Йоско платив Ульці кілька корон більше. А коли были нашы більшы свята, то Йоско все Ульку звільняв од роботы.
- Но, Ульця - гнес ваше свято то ид домів и святкуй здорова - повідав, и гладив свою чорну бороду. Йоско барз собі цінив Ульку за єй працьовитіст, но... и за уроду. За то не звертав увагы на ей острий язык, ход любила часто одпыскувати, так и Йоскови як и його жені Рахлі, а и часом Давидкови приложыла де попало, коли дачым докучыв. А раз, то и сам Йоско обірвав од ньой порядні. А было то так:
Деси в саму яр, Улька запрігала коня. Як раз накладала на нього хомонто, а кін быв жыви, міцни и здорови. Высоко задерав голову, то Улька не могла наложыти хомонто; ставала на пальцях жебы досягнути, але не могла, аж ся вытягла як долга, а ту спідниця піднесла ся выще колін и вказали ся здоровы, туты ногы. Йоско стояв коло ней и смотрив на такы красота ногы, и не вытримав, бо штоси ся з ним почало діяти. Підышов ближе и щыпнув Ульку пониже крижы (докладні не відомо в яке місце). Улька запищала голосно, обернула ся, и не дуже думаючы, вдарила з цілой силы хомонтом Йоска по хырбеті, так же аж му капелюх з головы злетів. Йоско йойкнув и вхопив ся за рамено. Рахля як раз на подвірю куры кормила и почула крик мужа.
- Ай, ай - закричала - што ся стало? Улько! - чогос го втяла?
- Та, най ся не щыпают! - заверещала Улька, и взяла ся зас за запріганя наровистого коня.
- Ага, та то так! - крикнула Рахля. Добрі єс му зробила! Видиш го? - старий мішиґене, свиньства ся му захотіло - чекай гаде!
Йоско повів пару слів до Рахлі по жыдівскы, а потім до Улькы:
- Иой, ты псякіст! - мало єс мі лопаткы не поламала.
Рахля лем ся розсміяла, и пішла задоволена до хыжы. Вечером по роботі, коли Йоско урядував в корчмі а Улька юж мала ити домів спати, Рахля закликала єй до ванкіра (малой іздебкы) наляла до погариків руму и гварит:
- Та выпий Ульцю, бос ся гнес дост наробила - а, и я сой тіж выпю, бо мі деси гев в жолудку недобрі. Выпили, закусили сыром, потім поправили по другім погарику. Рахля отворила скриню, выняла з прискринка коралі, и то правдивы!
- Маш Ульцю - то для тебе, за то жес файне, робітне дівча! - Но, и за то, же гнес так файні єс мому старому приложыла хомонтом. Йой! - най старий дурак знає, же порядных дівчат щыпати не вільно! - А ты Ульцю прецін порядна дівка - повіла з натиском, и погладила Ульцю по плечах.
- Иой! - та Боже вам великій заплат - одрекла зворушена Ульця, але то направду не было за што, аж так дорогы пацюркы давати, бо жебым знала, то ищы ліпше гаратнула бым, верабоже!
- Но, но - выстарчыт, выстарчыт - засміяла ся Рахля -ищы быс му хырбет поламала, а шкода бы было, бо він добрий хлописко, лем часом глупота ся го імат, але на тото ест спосіб, як сама видиш. Но, ид спати, заран зас чекат тя робота в поли, бо то яр. И обі лягли спати задоволены.
Од того часу, Рахля ищы більше цінила и любила Ульку. По Новім році, зас зіднали Ульку на річну службу, доложыли пару корон більше як глони. А ци Йоско дале позерав на зграбны Улькіны ногы? Трудно повісти, може и позерав, але щыпати Ульку більше ся не одважыв.
Return to Lemkos Home Page
Document Information
Document URL: http://lemko.org/lemko/kuziak/8.html
E-mail: walter@lemko.org
Copyright ® LVProductions
|
LV Productions 3923 Washington Street Kensington MD 20895-3934 USA |
Originally Composed: March 23, 2001
Date last modified: