В єднім селі, але то напевно не было в Бортнім, ани в Волівци, ани в Перегримці. Не было то ті ж в Пригонині, ани в Баници чи в Свіржові, бо в тых селах парохій не было, а свяшеникы доіжджали.
В кождім разі, было то юж в тых часах, коли до нас зачали приходити священикы без жен, званы през лемків "целібатярами".
Так тіж до того села пришов целібатяр. А же быв молодий и пристійний, та нич дивного, же бабам ся подабав. Не лем він бабам, йому декотры тіж ся подабали.
По якысім часі, як юж ся в селі заакліматизував, зо вшыткыма парохіянами познав, так ся осьмілив, же зачав з єдном молодом жінком ся домовляти.
А была гарда! Чорнява, высока и зграбна. Мужа мала, але діти наразі не было. На плебанію часом ишла, удаючы же треба дашто єґомосьцьови занести - річ нормальна, але за часто не можна было, бо люде бы зачали обмовляти, а и муж міг бы підозрівати.
Они хотіли частійше ся спотыкати. Аж раз трафила ся нагода на довше спітканя.
Улька, бо таке мала імено, повідомила єґомосьця, же єй хлоп того дня іхат з зерном до
млина, а там му зыйде праві цілий ден, то будут мати час для себе.
Хлоп склав міхы з зерном на віз и поіхав до найближшого млина.
Єґомосьць зас потоком и поза плотами, незауважений през никого, пришов до хыжы.
Улька найперше єґомосьця почестувала чым лем могла, а потім, то было "по тім"... Так собі лежали спокійні під перином, а ту лем раз почули чеберк воза и голосне прррры!
- О Боже, старий юж з млина вернув! Де я ся сховам - шепче бідний зо страху єґомосьць.
- Ходме скоро до сіни - повіла Улька.
В сіньох стояла велька скриня, з котрой зерно вычерпано до міхів и завезено до млина. До той скрині сховала Улька голого отця. Там тіж шмарила його реверенду и решту лахів. Сама зас зашмарила штоси на себе и пішла отверати двері, до котрых юж голосно добивав ся єй муж.
Отворила и так ся звідує:
- Є, та што ся стало?
- Стало ся тото, што ся стало! - одрюк роззлощений хлоп.
- Холера, на дармо єм гнав коні. В млині ся штоси попсуло, и не меле. - Повідали, же більше як тыжден будут направляти.
Выпряг коні и пустив іх за пліт пасти, а потім рюк:
- Зерно треба з міхів высыпати до скрині.
Улька аж ся затрясла.
- Є, та чого высыпувати, най буде в міхах, преці за тыжден зас поіхаш до млина, будеш мав готове.
- Ніт - одповів ґазда - не буде в міхах, бо бы іх мышы погрызли, подіравили.
Вхопив з воза міх з заміром всыпати зерно в скриню.
Коли отворив єй, аж остовпів, як гвідів там голого ксєндза.
Віздрів ся, але Улька юж гнала в сторону потока, лем і й голы пяты блискали. Товды зас ся обернув до склюбленого в скрині духовника.
- Ага?! То так єґомосьцюньо поступлят, з чужыма бабами ся лайдачыт? А в церкви кричыт "не чужолож". - Но, шлаг тя трафит, я ти покажу!
Ксьондз встав и зачав вдівати на себе лахы, а потім з плачом благав ґазду:
- Прошу вас, не повідайте никому, бо мя выженут з парохіі. Я юж ниґда так не поступлю, а вам вынадгороджу, чым лем буду міг. Мам грошы, дам вшыткы што мам.
Але ґазда ся не злакомив.
- А што ты сой думаш? Же за пінязі вшытко ти вільно? О, ніт! Мене не купиш. Але жебы-с знав, же я не такій мстивий, то тя не знищу - не повім никому.
Ты за то маш змолоти тото зерно што-м го привюз, в млинци. А тепер, вон мі з хыжы!
- Зараз піду - одрюк отец - лем вдію черевікы.
Черевікы были в хыжы під постельом.
Так то єґомосьць довгий час, украдком вечерами, приходив до ґазды и молов в млинци зерно на хліб насущний, а же він николи в жытю того не робив, так з початку барз му тота робота ишла тяжко. На руках од млинчаркы мав самы міхиры, але з часом набрав вправы, а міхиры заміняли ся в тверды мозолі.
Ходив так молоти гардых пару тыжнів, а коли скінчыв, барз ся втішыв, же аж з той нагоды з ґаздом выпили фляшку церковного вина.
По тім тяжкім труді, розкішно одпочывав.
Постановив сой, же більше з парохіянками не буде ся задавати.
Од того "трафунку" минуло хыбаль пів рока, може більше, як єґомосьць ишов до школы, де вчыв діти релігіі. Так иде собі дорогом, а ту як раз Улька переходит з відрами повныма воды, якы несла з потічка.
Миняючы отця, усьміхнула ся и моргла до нього.
Єґомосьц зморщыв ся и выцідив през зубы:
- Што, мука ся вам скінчыла? Може бы-с хотіла, жебы-м ходив зас до вас, молоти в млинци, га?