Як єм жыв ищы на заході, то значыт на выгнаню, там мав єм сусіда, Штеся Дзядика, якій походив з сусіднього села Свіржовы Руской.
То было прекрасне село, але гнес юж праві же сліду по нім неє - зметене з лиця землі.
Тот мій сусід, Штесьо оповідав мі часто ріжны, цекавы історийкы. Єдного разу оповів мі історию, як він колиси грав в Волівци на весілю.
Музикант зо Штеся быв дост мизерний. Мав гушлі и любив си часом на них риндати, а же в Свіржові были музиканте, то брали Штеся, жебы секундував.
Так єдного разу зіднав свіржівскых гудаків якысий волівчан грати на його весілю, бо ся женив.
Як ся называв, Штесьо того не памятав. Так пішли до Волівця, де од самого рана пришло ім грати без одпочынку. Товды весіля не такы были як гнес, на єден вечер, але одбывали ся што найменше по-три дни, а музиканте не были в такім поважаню як гнес - мусіли цілий час грати и тихо быти.
Часом то ім істи дали, але не при столі, лем даґде в куті на скрині. Зас при столі то сідили лем госьці, сьпівали, верещали и што кус дакотрий з них кричав:
- Гей гудакы, грайте!
Ґазда зас повідав.- Грайте гудакы, бо мате кому. А як не буде кому, то грайте и штырйом стінам в хыжы, бо єм вам заплатив.
Так то свіржівскы музиканте: Вовчак на клярнеті, Бабяк /кулявий/ на бубни, Штесьо на гушельках /секунд/ а хто грав на першых гушлях - я забыв.
Грали юж другий, може третій ден на тім весілю.
Быв юж пізний вечер - оповідав Штесьо. Граме, а весілны госьці танцюют, аж дуднит. Хыжа велика але тісно, бо люди повно, а то зато же втовды быв такій в нас звычай, же на весіля приходили и не прошены, по то жебы сой потанцювати. Такых тіж належало през ґазду почастувати погариком палюнкы.
Того вечера вертало з корчмы од Шулима кількох поважных ґаздів, котры в корчмі выпили по пару - по пів деца.
Тепер постановили зайти до хыжы де одбывало ся весіля. Были то кумове: кум Дудич, кум Сірак, кум Кузмич, кум Гутиряк, кум Илчак и ищы якысы кумове, котрых назвиск Штесьо не запамятав.
Коли гвошли до середины, то ґазда и староста щыро іх запрашали сідати и зробили місце для них при єднім зо столів.
Честували палюнком и запрашали закусувати.
А закусити было чым, бо было масло и сыр, бриндзя и мясо на мисках - пацяче и коровяче, а и перогы з пытлюваной мукы.
Кумове выпили и закусили.
Потім кум Дудич так повів: - Прошу послухати. Зробте пляц в хыжы для тых што были в корчмі, в Шулима, най сой потанцюют.
Но то певно, же зробили, бо дежбы не пошанувати и не послухати так поважных и шануваных ґаздів и кумів, такых як кум Дудич, кум Сірак, кум Кузмич, кум Гутиряк, кум Илчак и ищы тых двох кумів, котрых назвиск Штесьо Дзядик не запамятав, а шкода.
Но, и як юж єм згадав, люде ся стисли и зробили в хыжы пару квадратных метрів місця, на котрых мали танцювати тоты што были в Шулимовій корчмі.
Музиканте заграли, а кумове выбрали си танечниці, бабы або дівкы, и крутили ся доокола, лем танечницям фарбанкы фуркотіли.
Но, и было бы вшытко в порядку як не нашов бы ся медже волівчанами єден паробок, котрий злегковажыв "розпоряджыня" кума Дудича.
А быв то Ваньо Щурко.
Нич си з того не робив, што повів кум Дудич, лем взяв дівку, здає ся Филякову Анцю, и танцює як бы ниґда нич. Тот Ваньо вчыв ся на кравця, и чув ся чымси ліпшым од решты парібків-волівчанів.
Убраний быв по-містецкы, мав вшытко купче; ґерок, райткы, скірні, шапку-кашкетяку носив "на бакер".
Зауважыв то кум Дудич, котрий не танцював а сідив на лавці и смотрів чи ест порядок, такій як треба.
Кум стримав гудаків і повів голосно: - Слухайте! Як юж єм гварив - тепер танцюют
тоты што были в Шулима! Хто зас не быв - най не танцює!
Но, гудакы грайте!
Гудакы послушні заграли, а Ваньо зас пішов в танец, и хоц Анця просила жебы перестав, и го сіпала, він не послухав лем крутився з ньом вколо аж му краватка пергала, што кус Притупував и посвистував голосно.
Коли так танцюючы миняв сідячого на лавці кума Дудича, тот выняв з під гуні сворень и праснув Ваня по голові.
Кашкет впав на землю, впав и Ваньо з розбитом головом, а кров поляла ся и по ґерку и по білій сорочці и по краватці.
Якысы хлопи вхопили Ваня попід рукы и вывлекли на двір.
Кум Дудич сховав сворень під гуню, втишыв музикантів и повів спокійным голосом:
- Прецін повіджено было, же хто не быв в Шулима, най не танцює!
А тепер гудакы грайте дале.
Потім Штесьо чув як свідкове того здаріня коментували захованя Ваня Щурка.
- Видите? Приде таке позберане як чудак, в кривых ґачах /райтках/ не послухат што старшы и шануваны ґаздове повідают, лем райзує. Добрі Дудич зробив, же го цвенькнув свірньом по челаку.
Аджеж перше, то были весіля, не такы як гнес.