Згорілка
- Бо то, знате - гварит кум Ксандер - без згорілкы нияк бы ся не дало обыйти, бо што бы людям дати до выпитя, дайме на то; - на весілю, на кстинах, на похоронах чи иншых гостинах.
- Є, та ест ищы вино, або пиво - рюк кум Митро.
- Але идте, же идте! - запротестував кум Ксандер - прецін знате, як то од вина голова болит як ся го більше выпє! А што до пива, то реку, же можна собі так выпити в товаристві, чи самому. Але дайте на то, якбы так на весілю де полно гости, же аж тісно за столами, а будут пити лем пиво, то бы лем што кус сьцяти літали на двір, и хлопи и бабы - знате яке бы то замішаня было
- най Бог заварує! Но, ту треба было признати Ксандрови рацию. Аж ту одозвали ся нанашко Тимко.
- А я вам повім, хто вынашов згорілку. Ту нанашко выпив погарик, потім скрутив тугого цигаря з покраяной "прасівкы", закурив и зачав:
То было дост давно, коли я быв юж дост гардий підросток - было мі хыбаль пятнадцет років, як няньо и уйко взяли мя з собом, гет далеко під Літовиска (ходило хыбалъ о Лютовиска), де купували уці, бо там ґаздове ховали більше увец як в нас, и были туньшы. Так што оплачало ся там купувати, а пак ту продати в Горлицях чи в Грибові. Такым закупом труднили ся переважні рихвалдчане, бо они мали "патент" але декотры часом тіж так гандлювали. То и няньо з уйком ся змовили, же підут и утілят по пару ягничок и зароблят даякий гріш, а мене возмут, жебым тоты овечкы заі-аняв и пильнував. То, як юж ем гварив, пришли зме під Літовиска, купили тых овечок тілько, на тілко ім грошы старчыло, здає ся, же штырнадцет штук. Ночували зме в єдного ґазды який приняв нас на нічліг разом з нашым "стадом". Газдыня дала нам вечеряти галушкы з молоком. Но, и уйко Михал выняли з торбы фляшку якысой згорілкы, почестували ґазду, Газдыню и себе. Знам, же Газдыня дала на закуску терелик брындзі и підпалок хліба, там тіж зачали бесідувати о тім хто выдумав згорівку? То, тот ґазда бойко - бо там сут бойкы, такы люде як и лемкы, лем кус инакше бесідуют - так більше по украіньскы. И тот бойко повів, же згорілку вынашли чорты.
- Йой, та дежбы! - свят! свят! Тфу - най пропаде нечыста сила - одозвав ся побожний кум Митро, и ся перекстив.
- А, я вам гварю, же хыбаль правда - лем послухайте дале, як повідав тот ґазда - перервав Митрови, Тимко. Было так.
Давно тому, давно, чорти хотіли жебы люде більше грішыли, то втовды більше іх душ трафлялобы до пекла, и глядали способу як тых люди до гріху скусити. Нич не могли довго выдумати, але быв медже нима єден мудрий и спрытний чорт, котрий мав на імя КА, и тот КА казав чортім ходити по селах и зберати ріжны одпадкы; лупы з компери, помыі и т.п., и з того робили таку самогону, котру продавали людям, а відомо, же тоты, як сой попили, то и більше грішыли. Але раз споткало чортів велике нещестя. Раз, як гнали тоту самогонку, тот головний спецяліста, КА, так ся нахылив до котла з том оковитком, же впав до середины - ма ся розуміти же з котла хлюсло на оген, и вшытко ся запалило, и чорт КА тіж ся спалив до чыста, Втовды вшыткы його колеґы закричали: Згоріл-КА! Йой. згоріл-КА! И так потім, од імени чорта КА, який згоріл, назвали тоту оковитку згорілка. Бо перше назвы жадной не было, бо немогли нияк выдумати - и то хыбаль так было - закінчыв нанашко Тимко.
- Б каждій байці єст кус правды - повів найбільше очытаний, кум Ксандер. Зас побожний кум Митро, выпив погарик, вытер ґамбу рукавом и повів:
- Было - небыло, але тот цілий КА, хоц то быв паскудний чорт, але то, же так добрий напиток вынашов, то ся му належыт подяка, и шкода, же так марно пропав. - А може му Панбіг гріхы дарує?
Return to Lemkos Home Page
Document Information
Document URL: http://lemko.org/lemko/kuziak/10.html
E-mail: walter@lemko.org
Copyright ® LV Productions, Ltd.
|
LV Productions 3923 Washington Street Kensington MD 20895-3934 USA |
Originally Composed: March 23, 2001
Date last modified: