Люба Романів - Киів
майстриня лемківской писанки.

        Любов Романів народилась 30 червня 1957 року в м.. Рогатин Станіславської (сьогодні Івано-Франківської) області на Україні. В1974 році вона закінчила Рогатинську середню школу №2. В 1980 році - Державний університет ім.Т.Г.Шевченка, факультет фізики. З 1982 року працює інженером в Авіаційному науково-технічному комплексі ім.. О.К. Антонова.
        Любов до рідної землі, до творчості Любові Романів передали батьки. Тато - Романів Мирослав Іванович родом з Коровників біля Перемишля (зараз Польща). Мама - Цецілія Дмитрівна (з дому Возняк ) – родом з Ванівки, що біля Кросна (зараз Польща). Дід Дмитро Возняк (походив з Ріпника) працював перед війною на заробітках на шахтах у Франції, дальша доля його невідома. Бабця - Барбара Оленяк.
        Мама Любові Романів - Цецілія Дмитрівна в шість років залишилась з сестрою Вікторією, яка була на два роки старшою без батьків. Та це не завадило їй ще в дитинстві навчитись вишивати, малювати лемківські писанки. А далі війна, виселення. Доля занесла її, в місто Рогатин. Там своє вміння малювати лемківські писанки Цецілія передала дочці Любі, яка з дитинства з захопленням спостерігала за роботою мами. Писанки малювали завжди перед Великоднем і в Рогатині, і в Києві, куди сім'я переїхала в 1974 році.

        Лемківська писанка є ніби візитною карткою лемківської культури.
Лемки, поряд з гуцулами, бойками, є однією з найцікавіших гілок українського народу. З давніх віків вони жили на західних схилах Карпат. Лемківська культура мала свої особливості. Особливою була мова, пісні, народний одяг, побут. На жаль, з 1945 року несправедливо позбавлені батьківської землі, лемки зараз розкидані долею по всьому світу. Напевно це і привело до того, що лемківська писанка незаслужено забута, не часто зустрічається в каталогах та працях вчених. Лемківська писанка не подібна ні на гуцульську, ні на бойківську, ні на інші. Основний елемент композиції малюнка і символ лемківської писанки – сонце, а ще – квіти-ружі, як маленькі сонечка на землі.
        В 1991 році Цецілії Романів померла. Сьогодні її справу продовжує дочка Люба. Кожна з її писанок – яскрава і неповторна. Елементами її писанок поряд із сонцем і квітами є сосонки – то, як символічне дерево життя, то як живі паростки. А ще в писанках зустрічаються зорі, безкінечники, листочки, колоски, метелики, дощик та інші.
        Від гуцульських та інших писанок лемківська писанка особливо відрізняється за технікою письма. Інструментом в написанні лемківської писанки є шпилька (інколи сірник). Шпилька за формою нагадує маленький цвяшок, гострий кінець якого встромлений в дерев'яну паличку, а маленьку головку ,що на другому кінці шпильки вмочують в розплавлений в металевій посудинці віск. Переносячи капельку воску на поверхню яйця, можна намалювати крапку, або краплю(крапку з продовженим штрихом, прямим чи вигнутим). Використовуючи ці елементи малюють лемківські писанки.
        Для кольорової гами лемківських писанок характерні червоний, вишневий, жовтий, оранжевий, зелений, салатовий, синій, блакитний та білий кольори (чорний зустрічається дуже рідко). Коли всі барви на писанку нанесені – віск знімають – писанка готова.

        Техніка виконання лемківської писанки проілюстрована на фотографіях розпису майстринею страусиного яйця. Спочатку по білій поверхні за допомогою шпильки гарячим воском наноситься малюнок, який повинен залишитись білим. Потім яйце опускається в жовту фарбу. По жовтій поверхні гарячим воском наносяться штрихи, які повинні на поверхні зафіксувати жовтий колір. Після цього яйце опускається в червону фарбу. На червоній поверхні воском наноситься малюнок, який повинен залишитись червоним .На цій стадії розпису яйце тримає в руках внучка Ліля. Але, для того щоб пофарбувати решту поверхні яйця в блакитний колір, червоний колір з поверхні яйця витравлюється розчином оцту. На цій стадії розпису яйце тримає син Андрій. Вибілене яйце опускається в блакитну фарбу. Остаточний вигляд писанки на фото. Зелений поясочок з квітами – ще один невеличкий секрет майстрині.
        Любов Романів є членом спілки майстрів народного мистецтва України. Її роботи часто виставляються в Києві в Експоцентрі, Українському домі, Галереї Печерської Лаври, Софійському Соборі, Виставковому залі Спілки майстрів народного мистецтва , експонуються в Музеї лемківської культури в м. Монастирську на Тернопільщині та Музеї етнографії та народних промислів у м. Львові. Майстриня є учасником багатьох інших виставок та фестивалів.
        В 1992 році вийшов з друку набір листівок «Мелодії барв» з писанками та вишивками майстрині. Публікації про неї можна зустріти в пресі. Роботи Любові Романів демонструвались в кількох телевізійних передачах. Майстриня є частим гостем зі своїми виставками та майстер-класами в школах, має багато учнів. Своє вміння, зокрема, вона передала дочці Олі.
        Ще одним улюбленим заняттям Любові Романів є вишивка. Доробок майстрині –сотні робіт. Тільки в домашній колекції більше семидесяти рушників, скатерті, сорочки, серветки. Її роботи знають в Америці, Канаді, Італії, Чехії, Польщі та ін. В роботах відтворені як лемківські вишивки, так і узори Прикарпаття, де вона народилась і виросла.
        Окрім писанки та вишивки Любов Романів захоплюється ще й плетінням з бісеру традиційних лемківських прикрас – криз. Кризи – найширші комірцеві прикраси з бісеру, в яких більша частина виробу – нанизування бісеру сіткою зі стороною ромба найчастіше чотири намистинки. Гама кольорів – різноманітна, але переважає червоний. Деякі з робіт майстрині на фото.

E-mail: luba_romaniv@ukr.net

        Luba Romaniv was born on June 30th 1957 in the town of Rohatyn, then Stanislavska oblast, now Ivano-Frankivsk in Ukraine. In 1974 she graduated from the middle school in Rohatyn №2. In 1980 - the National University of T. H. Shevchenko, Department of Physics. Since 1982 she is employed as an engineer at the Antonov Aero Complex in Kyiv.
         Her parents instilled in her love to her motherland. Her father - Myroslav I. Romaniv was born in Korovnikiv, which is located near Przemysl, Poland. Her mother - Tsetsilia D. Wozniak - born in the village of Vanivka, near Krosno, Poland. Grandpa Dmytro Wozniak (who hailed from the village of Rypnik, PL worked in the coal mines in France in the late 1930's, his fate is not known. Grandma - Barbara Oleniak.
        Luba's mom Tsetsilia became an orphan at the age of six along with her sister Victoria who was two years older. But this did not prevent her from learning how to scribe Lemko Easter eggs and embroider in early childhood. Later came World War II and deportations from Lemkivshchyna to Ukrainian SSR. Fate had it that she settled down in the town of Rohatyn. It's there that mom passed her Easter eggs scribing skills to her daughter Luba, who since early childhood followed her mom's skills. They painted Easter eggs annually prior to Easter in Rohatyn, later in Kyiv, where the family moved in 1974.

        The Lemko Easter eggs seem to be like business cards of Lemko culture.
Lemkos, just like Hutsuls and Boykos are Ukrainians. Since early times they lived on the eastern slopes of the Carpathian mountains. The Lemko culture has its distinctions. Especially their language, songs, clothes and traditions. Unfortunately, because Lemkos were deprived from continuing to live in their motherland after 1945, they are now scattered all over the world. This most likely is why our Easter egg has been unjustfully forgotten, and is rarely appearing in the catalogs and exhibits of well educated artists. Our Easter egg - pysanka - does not resemble those made by Hutsuls, Boikos or anybody else. The main element of the composition and at the same time the symbol of pysanka is the sun - also, roses as if small suns on earth.
         Tsetsilia Romaniv passed away in 1991. Today her dedication is pursued by her daughter Luba. Each of her eggs is bright and none is the same. Elements of her eggs in addition to sun and flowers are also pine trees - as if symbolic tree of life, sprouting. One can also come across stars, leaves, grain spikes, butterflies, rain drops, etc.
        The main way that the Lemko Easter eggs differ from Hutsul and others is by the scribing technique. Needle is the chief instrument used to scribe our eggs, but some use match sticks. The needle resembles a small nail, with the sharp end driven into a stick and the head of it is dipped into a melted bee's wax. By carrying a drop of wax to the egg's surface, thus scribe a drop, straight or curved. Taking advantage of these elements one winds up with an Lemko Easter egg.
         The rainbow of colors consists of the reds, dark red, yellow, orange, green, bright green, blue and white, black is rarely used. When all the colors have been transferred to the egg, wax removal follows and the egg is ready.

        To paint an ostrich egg one: first with a hot needle a design is created, it will remain white. Then the egg is lowered into a yellow colored paint. Another pattern follows whixh will end up yellow. Then the egg is lowered into a red colored paint. Another design follows which will end up being red. I have shown my grand-daughter Lila holding the egg at this stage. But in order to cover the rest of the surface with blue paint, the red color is eliminated from the surface of the egg by dipping it into diluted vinegar. At this stage of painting my son Andryj is shown holding the egg. Thus the bleached egg is lowered into a blue paint. The finished product is shown on another photo. A green stripe with flowers - another small secret of the trade.
         Luba Romaniv is also a member in an association of artists, all-national artists of Ukraine. Her works are frequently on display in Kyiv's ExpoCentre, The Ukrainian House, in the Gallery at the Pochaiv Lavra, St. Sophia's Cathedral and at the Exhibit Hall of the artist's Association, on display at the Museum of Lemko Culture in Monastyryska, UA as well as at the Etnographic Museum in Lviv. The artist also participates at many other exhibits and festivals.
        In 1992 a brochure was published with a series of postcards "A melody of colors" showing Luba's embroidery and eggs. Frequently one comes across newspaper articles about her works. There were also TV programmes. Our artist is a frequent guest with her exhibits and demonstrations at local schools, she has many students. Her skills Luba has passed on to her daughter Olha.
        Another preoccupation Luba enjoys is doing embroidery. Her collection of works adds up to hundreds. Just at her home there is a collection of over 70 towels, scarfs, shirts. Her works have reached the United States, Canada, Italy, Czechia, Poland and other countries. Her works recreate Lemko patterns in addition to those from Prikarpatiia where she was born and had grown up.
        Besides being engaged in pysanky scribing and doing embroidery, Luba also does necklaces, out of beads, Lemkos called them "krizy" or "kryvulky". Krizy are the most popular object when it comes to sales of objects made from beads. The rainbow of colors varies, but the red color dominates. Some of her works are shown on this page.
[translation into English by W. Maksimovich].